Al Faro – частинка Італії в Україні

Сьогодні вже важко здивувати пересічного мешканця столиці італійським рестораном. Існує думка, що італійська кухня – найлегша з тих, що можуть бути інтерпретовані за межами країни свого походження. Однак, редакція FoodAdvisor хоче виділити один із ресторанів столиці як той, що є одним із яскравих автентичних представників сонячної Італії.

Ресторан Al Faro, що на вул. Велика Васильківська, 49А – світлий осередок італійської гостинності в самому серці української столиці.

Al Faro (з італ. – “маяк”) – це світлий інтер’єр, неперевантажений вже звичними для нас атрибутами “італійськості”. Тут на вас чекає витончений текстиль, біле зістарене дерево на фасадах меблів,  невимушена атмосфера та уважний сервіс.

Філософія ресторану: Італія в Україні. Саме тому, тут з такою увагою відносяться до деталей, поважають традиції та пильно слідкують за сучасними віяннями італійської кухні.

Al Faro – теплий, демократичний ресторан для всієї сім‘ї. На вихідних тут лунає дитячий сміх та ведуться неквапливі бесіди за столиками. В будні – зали ресторану заповнюються людьми, які завітали пообідати справжніми італійськими спеціалітетами, як-то паноццо, які випікають тільки після того як ви зробили замовлення, провести ділову зустріч чи просто випити чашечку ароматної кави у вирі робочого дня.

Італійська кухня – це, в першу чергу, висока якість висхідних продуктів. Тому, в Al Faro всі інгредієнти, які використовуються для приготування, проходять уважний відбір. У ресторану налагоджені прямі контакти з невеличкими фермерськими господарствами в Італії, які вибірково поставляють необхідні продукти, будь-то пармезан чи в’ялені оливки.

Наша пицца – это наша гордость /ділиться директор Al Faro Ольга Попушняк/.

Нічого дивного. Адже піцца – перше, що приходить на думку, коли мова заходить про італійську кухню. Справжній італійський ресторан не може дозволити собі “розкіш” готувати посередню піццу. В Al Faro для приготування піцци використовують італійську муку. Не тому, що україньска – погана, а тому, що тільки так можна приготувати справжню, а не “за мотивами” італійську піццу.

Але, як-то кажуть: “не піццою єдиною…”.

Продегустували та радимо обов’язково спробувати фокаччо з поркеттою – традиційна італійська страва. Фокаччо випікається в дров’яній печі, а поркетта із свинини виготовляється безпосередньо в ресторані.  Свинина аж ніяк “не обтяжує” страву, надаючи їй взнаваного смаку та аромату.

Фірмові равіолі Al Faro – приготовані з рікотою, артішоками та соусом з креветок і помідорів черрі – дуже ніжний але водночас пікантний смак.

На десерт замовте, наприклад, чізкейк з чорницею та ванільним соусом.

Все це у супроводі вина, спеціально створеного та завезеного для ресторану Al Faro – і вечір вдався.

Зовсім нещодавно в Al Faro почав працювати новий сервіс al faro-shop. Прекрасна можливість приготувати ресторанну страву у себе вдома. Al faro-shop працює в двох ключових напрямках. Перший – це доставка наборів продуктів, за допомогою яких ви можете відтворити страви з меню ресторану (п’ятнадцять найбільш популярних позицій) на своїй кухні.  Другий – це доставка італійських делікатесів (оливкове масло, прошуто, сицілійські оливки і т.д.).

Тому, редакція FoodAdvisor радить ресторан Al Faro, якщо вам хочеться “зануритись” у витончену, зрозумілу Італію з її неповторним колоритом та смаками.

Piccolino. Два роки.

Київ засипало першим снігом. І сьогодні як ніколи хочеться тепла, смачної їжі та якогось дуже затишного, навіть камерного відпочинку. При чому, абсолютно немає різниці – чи це сніданок, чи обід в розпал робочого дня, чи романтична вечеря.

Саме тому, редакція FoodAdvisor хоче розказати вам про місце, яке більше ніж підходить під кожен із вище перелічених критеріїв пошуку.
На вулиці Гончара, яка скромно причаїлась майже в самому центрі столиці, при цьому зберігши свою “скромність”, розташувався ресторан італійскої кухні Piccolino.
Зовсім нещодавно цьому компактному закладу виповнилось два роки і це ще один гарний привід згадати про нього.
Ресторан Piccolino – це невелика за своїми розмірами зала, проте просто безмежна палітра смаків, якою ви однозначно будете приємно здивовані. Напевно, це єдине місце в Києві, де вам запропонують на вибір близько сорока різних видів prosecco – це одна із фішок закладу. Проте, не тільки prosecco – аргумент на користь відвідин Piccolino.

Тому, пропонуємо вам ще декілька причин виділити час та завітати в Piccolino:

  • “свіже” меню від шефа, яке обновляється раз на два-три місяці. Саме зараз у вас є чудова можливість скуштувати нові страви, розроблені та приготовані талановитим шеф-поваром Денисом Шаговим. Особливо радимо звернути увагу на цукінні гриль з соусом з рікоти та анчоусів (62 грн), теплий салат з язиком, овочами та вершковим хріном (109 грн), різото з буряком та козячим сиром (89 грн).
  • спеціальна пропозиція на устричне меню, яка діє з четверга по неділю і дає вам можливість придбати устриці та prosecco до них за спеціальними (читайте – більш ніж приємними) цінами.
  • з п’ятниці по неділю в Piccolino пропонують пізні сніданки (з 10.00 до 13.00), а це значить, що, наприклад, недільний ранок однозначно буде смачним та естетичним. Слід сказати, що пропозиції в меню сніданків радують своєю оригінальністю. Наприклад, яйця пашот на тостах з соусом з тунця та спаржою (79 грн), яєшня з перепелинних яєць з італійськими ковбасами (67 грн). Є і звичні для сніданку позиції, такі як сирники з ванільним соусом (52 грн), вівсяна каша з цукатами (35 грн) і т.д.
  • вся паста, яка представлена в меню виробляється виключно вручну, а це, погодьтесь, промовисто говорить про те, що в Piccolino цінують якість висхідного продукту.
  • поціновувачам сиру: на вас чекає справжнє “сирне задоволення”. Сирна колекція Piccolino не залишить вас байдужими. Тут і популярний в Італії теладжіо, і джотта з насиченим післясмаком, і монте 27 з ароматом пряженого молока, і ароматний молітерно з трюфелем. Сирну тарілку гарно доповнять мостарда (фрукти, мариновані в гірчиці і сиропі) або мед.
  • в Piccolino окрім основного меню, є повноцінне безглютенове меню, кількість позицій в якому тішить своєю різноманітністю.
  • десерти в Piccolino – це окрема і дуже смачна історія. Домашні морозиво та сорбети (чого тільки варта подача сорбету з маракуйї в бокалі з prosecco), семіфредо з горіхами (58 грн), панна-кота (62 грн), шоколадно-мигдальний фондант (66 грн), домашній тірамісу (78 грн) і т.д. – короче кажучи, солодке завершення трапези вам забезпечено.

Тому, підсумовуючи усе вище сказане, хочеться лише додати, що ресторан Piccolino – це затише місце із правильною, простою та зрозумілою італійською кухнею. Місце, в якому злились воєдино та “заграли” в одному ансамблі смак, якість, атмосфера та сервіс.

Суб’єктивно до Річниці

FoodAdvisor.com.ua – рік. Як подумати ЩО за цей рік відбулось… Розгорнути стрічку пам’яті за останні 12 місяців – і матимемо чи не найяскравішу картину сюрреалізму. Але ж ми добре знаємо, що все більш ніж реально.

Важко не погодитись, що зміни прийшли в усі сфери суспільного життя. Було б легковажно, скажімо, відсторонювати політику від світської сфери. Та ж тому зміни і прийшли – щоб політика вже не була чимось відокремленим. Політика? Так. Громадянське життя. Ще й як! (чит. заохочується) А як бути із війною? Кожен шукає власних відповідей, але мій особистий девіз сконцентрувався в словах пісні Тіни Кароль “Неужели жизнь моя продолжается…?!” Продовжується-продовжується! Ще й як. А що? Ну не лягти ж нам всім долу із скорбними обличчями і припинити будь-яку діяльність. Навпаки.

Нове суспільство зараз РОБЛЯТЬ ті люди, які просто беруть…

… і РОБЛЯТЬ.

Саме дією ми вже тут-і-зараз, без роззирання навколо і загравань до сильніших/кращих, створюємо якісно новий простір. А на підтвердження тому не мальовничі слова, а десятки втілених ініціатив, запущених проектів і, так, їх самих – ряд гучних ресторанних відкриттів, які ознаменували 2014.

Скажу так: я вірю, що культура їжі в широкому розумінні (від домашньої кулінарії до ресторанної подачі) напряму пов’язана із життям конкретного соціуму в рамках міста/ області / країни. Тому надаю ваги кожному зрушенню в food-сфері. А за цей рік ми мали їх (зрушень) немало. Згадаймо?

Почну, мабудь, в хронології. Спершу була поступова хвиля резонансних відкриттів, яка спершу потихеньку, а тепер – жадібно захлиснула київське суспільство. Почалось все із the Burger, котрий маючи не просту локацію для подій зими 2014-го, тим не менш став центром тяжіння для цілого гурту людей. Потім – милий серцю багатьом моїм знайомим ресторан грузинської кухні ШОТИ. Теж вікдривався буквально під “спалахи”. З відлигою (природньою і моральною) прийшов запуск Milk bar і небачені до цього черги в заклад та викид активності в соц мережах. Почався новий відлік. За цей короткий проміжок часу в Києві з’явився легендарний Paul (який теж зчинив чималий галас), запустилась концептуальна кав’ярня One Love Espresso bar. А от буквально пару тижнів назад столицю знову струснуло: в одну п’ятницю два відкриття. І яких! Варто писати про кого йде мова? Коли з однієї сторони дівочі instagram полонила рожева собака і в тон їй санвузли, а з іншої – десятки і десятки реценцій на facebook про голубів, собак, мідь та каву.

Другим пунктом в глобальних зрушеннях стоїть поява чисельних food-сервісів. При чому переважно зі спрямуванням на здоровому харчуванні. Детокс програми (набори від ресторану[tri:], соки від Detox Café). Нещодавний запуск Eat Easy, інформацію про котрий не чув / не бачив лише обмежено-дієздатний. З’являлись і затухали “зірки” домашньої граноли, смузі та інших простигосподи трендових продуктів.

Вагомим внеском в столичну гастрономію виділився Good Wine, до котрого дуже важко залишатись байдужим. А я і не буду. Обожнюю їх: як організацію, як магазин, як команду людей і як унікальний ідейний простір, де панує майже утопія. Так от уявіть, що весь сьогоднішній асортимент Good Food, до якого ми так з вами звикли, з’явився як раз за останній рік-півтора. І вони продовжують розвиватись: із запуском кулінарії, майстер-класів, дегустацій, yellow-place, фестивалями (як то кави) і ще бозна-чим, що вони там понавигадували для щасливих нас – споживачів.

Далі в моєму списку зрушень стоїть кава. Мабудь, ми чекали цього давно, але саме зараз її ідея, суть та навіть проблематика займають “високий статус”. Ще із “далекої” появи першоїЧашка Espresso bar, підсиленої успішною роботою Кофейный дом London, серією відкриттів правильних кав’рень, публіка познайомилась із такими явищами як свіжа обжарка, моносорти, альтернативні методи заварювання. Далі більше. В Україну завітав ідеолог кави по-східному Вадим Грановський і почав нести мудрість заварювання кави в джезві в маси. І от кульмінація – нещодавній Artisan Coffee Festival. Від себе лиш додам: яке благо мати такий вибір правильної кави в столиці – ми вже знаємо явки / паролі і можемо в залежності від маршруту подарувати собі той же якісний флет вайт to go а разом із ним пару хвилин медитативного вдоволення.

Вулична їжа. Ні, не так: Вулична Їжа! Секундочку, іще рік назад вулична їжа асоціювалась лиш із прод пайками, які добрі люди носили поміж вогнищ у каністрах по вул. Хрещатик. Сьогодні ж, завдяки невпинним старанням Романа Тугашева і його чисельним “Уличная Еда”, весь бодай краплину активний Київ наситився спершу бургерами, потім всілякими мушлями / устрицями, а востаннє дійшли аж до манхеттенскього пастрамі. Прорив! Скільки б не точилось суперечок чи не спливало скандалів, прорив однозначний.

Та й тут ситуація не стоїть на місці. Окрім розвитку “Платформи” маємо новий напрямок і дивимось далі – на Захід. А точніше у Львів. Тут невгамовна Аврора Огородник розгорнула справді активну діяльність і проявляється вона “всього-на-всього” у запускові постійнодіючого (!) фестивалю вуличної їжі Ринок Зброї “Під Арсеналом”. І раз ми вже згадали місто Лева, знайте, що не тільки я (а як мінімум ще й Ігор Сухомлин) вважають його номером один у food-спрямуванні України. Курс маємо.

І завершу свій список зрушень чимось спірним. Спірним не для мене, звісно ж. Словосполученням, яке чомусь муляє багатьом критикам і авторам: чесна ціна. Особисто я не бачу нічого маркетингово кримінального у використанні цього терміну, якщо воно доречне. Ну чому писати по-іншому, якщо нам, скажімо, пропонують бургер із крабовим м’ясом із картоплею та салатом за 99 грн? І, так, мова про Crab`s Burger Діми Борисова (це щоб одразу перевершити бурчання деяких). Борисов, до речі, є одним із найяскравіших адептів чесної ціни. І дякую йому за це! Та не Борисовим єдиним. Київ мав бум на доступні устриці, який зараз призвів до того, що свіжий делікатес зараз можна дозволити собі майже без муляння меркантильної совісті у добрячому десяткові закладів. Ура! А почалось це, думаю, із формату чураскерій. Тут не омину увагою Геннадія Медведєва і його Grill do Brasil. Вони ж бо умудряються тримати пропозицію і відповідну якість продукту. Далі були ті ж бургери (о бургерний бум Києва!). За ними – доступні стейки. Секрет останніх, до речі, дуже патріотичний: в походженні м’яса. І знову ж таки, можна тільки подякувати. Завершили коло чесної ціни ми поки на рибі/ морепродуктах. Та хто його знає, що для нас припасли щедрі ресторатори.

Помітьте, я не кажу про демократизацію закладів. Хоч це резонансна тема і теж вогненебезпечна. Просто не люблю це слово. А так: ну дійсно, очевидно, що зі зміною суспільного устрою і відмежуванням прошарків суспільства (як очищення гречки від інших культур), старі ресторани типу «рЭсторан» (в рос транслітерації), куди ходили як раз за роздутим чеком і нез’ясненною атмосферою “по-багатому” відійшли в історію. Буквально. На зміну їм прийшли не те, щоб простіші версії, чи дешевші (не дай Боже!). Ні, просто якісно нові. В нових ресторанах  просто мусить бути адекватно: по ціні, по пропозиції, по сервісові і по тій же атмосфері. Ну і не забуваймо про “перевірку на вшивість” орендодавців, які саме в такий критичний період проявляють свою справжню суть. Саме нечистоплотні останні часто-густо слугують причиною закриття існуючих або відміну запланованих ресторанних проектів. Таке, певне, теж мусить бути – щоб пережити і перегорнути.

От ми і покінчили із підбиттям підсумків food-зрушень за минулий рік. І якщо ви не маєте сил читати й далі потік суб’єктивізму, то давайте на цьому радушно розпрощаємось. А як хтось “дожив до десерту”, то я берусь підняти ще одну тему.

Почну майже художньо. Колись, при першому особистому спілкуванні, Валерій Поляков кинув “а какое они вообще имеют право писать о еде?». Під “они” він мав на увазі звісно мене з Наталею. Дійсно, яке? Ми ж радимо щось, інформуємо. Моя відповідь проста.

Ми безсовісно любимо їжу. І можемо пристойно про це писати (принаймні дуже на це сподіваємось)

Не знаю чи задовільна відповідь, зате проста. А згадала про це я тому, що віднедавна потік порад в соц мережах почав неабияк мене дратувати. Порад в широкому загалі: від топ-5 необхідних навичок молодої матусі від такої ж молодої-зеленої матусі, до рецензій на заклади від людей віддалених із ресторанними професій. Якось це не здорOво, подумала я. І вивела для себе формулу. Щоб писати авторитетно автор має мати одну чарівну властивість – компетентність. Саме тоді широкий загал читачів читає його поради і наслідує їм. Або навіть хоча б читає. Все інше – не мусить пересилювати бар’єр висловлення особистого “мені смачно / мені не смачно”, “мені сподобалось / мені не сподобалось”. Бо ж на таке дійсно кожен має право і отаке “смачно-не-смачно” було і буде завжди. Просто в різних формах.

Друге ­– це категоричність. Показово, що чим більш людина включена в якусь сферу, тим менш вона схильна висловлювати категоричні твердження. Типу “фу” чи “браво”. Професіонали завжди бачать картину ширшою, а тому помічають більше. Адже чим глибше ти в предметі, тим більше ти знаєш випадків, процесів, закономірностей, плюсів і мінусів. Навіть висока кількість особистих знайомств дає змогу розуміти унікальність кожного окремого випадку – нехай мова йтиме про невеличкий ресторанний проект.

А насправді, події останніх місяців чудово демонструють просту істину: Роби крутий продукт і відгуки самі до тебе прийдуть (чит визнання).

Приклад: за перший тиждень роботи Собака Cъела Голубя тільки лінивий не написав персонального відгуку на facebook.

Та саме головне – щоб було смачно! Бо ж як не смачно – хоч на шпагат сядь.

До “смачно” додайте ще умовний “комплекс мероприятий”: це саме “смачно” мусить бути загорнуте в правильну подачу, доречно винесене і правильно запропоноване, бути з’їденим в естетичних рамках (або стінах) у відповідній атмосфері і коштувати адекватно. Якщо ВСЯ ця формула склалась – що ж, це успіх. Безумовний. Як склалась переважна більшість компонентів – успіх. Не такий засліплюючий, проте впевнений. Як нічого не склалось – результат очевидний.

Тож, тільки вперед до нових відкриттів?!

Montecchi – ресторан витонченої італійської кухні

Зимовий Київ поповнився іще одним достойним закладом. Закладом, про відкриття котрого ми вже казали раніше: в огляді ( http://foodadvisor.com.ua/news/svizhiy-oglyad-montecchi-capuleti-restoran-istoriya/ ) Montecchi Capuleti. Влітку ми мали нагоду познайомитись лише із першою частиною ресторану – із траторією (чит. –  більш буденною складовою). Сьогодні ж мова йтиме про ресторан “тоншого” формату.

Отже, Montecchi.

Розташований за тією ж адресою (вул. Щорса 36б), заклад має окремий вхід із ошатною білою вивіскою. Підіймаючись сходами, зустрічаємось з оригінальними котами-торшерами (до речі, в траторії – це собаки). Одразу за ними – вітрина з делікатесами, італійською гастрономією та домашньою пастою. Все це оформлено в естетичний куточок на кшталт добротної італійської лавки.

Проходимо вглиб приміщення і опиняємось в основній залі. Тут нас із порогу огортає почуття м’якого затишку. А все завдяки грамотному кольорові стін – кольорові згущеного молока. І не дивлячись на заявлений статус закладу, як більш урочистої версії італійського ресторану, тут не відчувається неприємної пихи чи надмірної холодності, яка могла б зіпсувати картину. Все напрочуд локанічно й світло.

Посадка вся комфортна: дивани або крісла. Зала велика: розрахована на 56 гостей. Обравши стіл, ми не можемо не звернути уваги на оригінальні деталі: дивовижні люстри в подобі вщент розбитого сервізу, бра-супниці, авторські пано на стінах. А оформлені книжкові полиці стали вже своєрідною фішкою, починаючи ще від ресторану “Прага”.

Знайомимось із меню.

Позиції, навідміну від траторії, більш витончені. Страви включають дорожчі продукти. Забігаючи наперед відмітимо, що і подачі будуть відповідні: увага до деталей, композиції та навіть відповідний посуд.

  • карпаччо з качиної грудки з ожиновим соусом та лохиною (138 грн/140 г) – тонкі слайси ніжної качиної грудки тануть в роті, а ожиновий соус та ягоди лохини надають страві приємної кислинки;
  • салат з обсмаженою качиною грудкою (149 грн/230 г) – дуже вдале поєднання свіжого інжиру, цикорію, цитрусового желе та соусу з лісових ягід;
  • м’ясний бульйон з перепілкою та пастою фреска (97 грн/300 г) – слід відмітити, що бульйон “не перевантажений” тим самим м’ясним смаком. Він досить легкий, проте разом з тим – насичений. Редакція навіть жартувала, що як раз ця страва із меню Montecchi – прекрасно пасуватиме до сніданку після бурхливих свят;
  • дорадо з цукіні-бланш та стручковим горошком (232 грн/ 130/120 г) – справжня “дівоча” страва. Легка, некалорійна, при цьому абсолютно не позбавлена смаку та аромату.
  • кавова паста паперделле з телятиною та коньячним соусом (134 грн/ 300г) – фаворит редакції. Ледь відчутний післясмак кави, бездоганна паста al dente та ніжні слайси телятини – гармонійне поєднання.

В меню Montecchi вам також запропонують декілька десертів. Можливо, десерти не здивують вас феєричними смаками, проте, якщо бажаєте солодкого завершення трапези, рекомендуємо вам спробувати пана коту з лікером Amaretto (68 грн) – нове прочитання вже взнаваного десерту з додаванням бізе. Ще одним варіантом може стати фісташковий торт з повітряним мусом та малиновим желе (79 грн).

Слід також сказати декілька слів про гастрономічну вітрину ресторану Montecchi. Тут, по завершенню свого візиту до ресторану, ви маєте можливість придбати справжні італійські делікатеси та страви, як-то: солодкі та солоні пироги з різними начинками (15 грн/ 100 г), італійське печиво, мармелад (від 20 грн/ 100 г), шоколадні цукерки (50 грн/ 100 г), декілька видів хлібу (чіабатта, томатний хліб, хліб з чорносливом та горіхами і т.д.) – від 19 грн/ буханка, паста фреска (12 грн/ 100 г) і т.д. Також в асортименті представлені оливкове масло, бальзамічний уксус 30-річної витримки, анчоуси, м’ясні та сирні делікатеси і т.д.

Особливою фішкою закладу є копчена морська сіль з базиликом, паприкою (35 грн/ 250 г).

Таким чином, продегустувавши новий ресторан Montecchi, редакція може впевнено радити його для небуденних відвідин. Наприклад, для романтичної вечері у відповідній атмосфері (тут буде доречним продумати власне вбрання). Чи, скажімо, для проведення ділових перемовин – ніякої сторонньої уваги. Ті ж свята: в родинному колі, чи гучною компанією (зала спроектована таким чином, що можна злегка закрити увесь простір і комфортно розмістити велику кількість гостей). Весілля? Впевнені, так. Та завдяки згаданому вище ефектові затишку, який дарує дизайн інтер’єру, в стінах Montecchi можна запросто уявити сімейний обід або зустріч подруг після роботи.

Ранковий сервіс: Sunrise Factory

Ще у вересні в столиці стартував оригінальний сервіс – доставка сніданків у життєрадісних коробках. За якийсь тиждень аккаунти соц мереж поповнились яскравими фото за участю тих самих коробок і їхнім вмістом. Щодо останнього у редакції і виник підвищений інтерес. Інтерес, який можливо задовольнити лише внаслідок особистої дегустації.

Саме тому, напередодні Різдвяних свят, коли природньо не вистачає часу на розмірені буденності, ми протестували доставку і заодно познайомились із власницями Sunrise Factory: Дашею Ополонець і Дашею Копійкою. Наслідком цього стала наша оцінка на наступні позиції.

  • Смузі. Правильний асортимент: шоколадний (для фанатів шоколаду саме воно, тим більш вранці – можна собі дозволити) – 56 грн; шпинатний (має дуже м’який смак і виражену солодкавість, тому всі побоювання, що матимете щось а-ля суп залишаться безпідставними) – 37 грн; гарбузово-яблучний (очікуваний “осінній” смак) – 31 грн.
  • Гранола з домашнім йогуртом. Редакція куштувала бананову і шоколадну граноли. Та ж історія: шоколадна (41 грн) – для особливих фанів шоколаду, бо ж відзначається щедрими вкрапленнями одноймненного продукту. Бананова (40 грн) –  ніжна і збалансована на смак, ніяких занадто яскравих видтінків. Відзначимо, що гранолу доповнює живий йогурт – розробка Sunrise factory. Йогурт доволі рідкий і має чудову перевагу – м’який смак (чимось схожий на домашню закваску). Тут не буде такої поширеної кислинки, яка б могла перейняти на себе увагу від граноли. Навпаки, даний йогурт ідеально пасує до хрустких пластівців.
  • Випічка. Із запропонованої лінійки Sunrise Factory, редакція продегустувала класичний круасан (21 грн) і плетенку з шоколадом (35 грн) – стовпи французької патісерії. Продегустувала і залишилась вдоволеною. Головне, що випічка відчутно свіжа: хрустка і рум’яна. А все тому, що її дійсно готують напередодні вночі/вранці. Також наявна обов’язкова риса – масляність (без неї у даних смаколиках нікуди).
  • Чізкейк (40 грн). Про нього окремо. На вигляд нічим не примітний і навіть сухий (повторимось, на вигляд), чізкейк виявився справжнім сюрпризом для нас. Ніжний і соковитий. З правильним балансом солодкості і сирної кислинки. Словом, чізкейк залишився фаворитом редакції.

В меню сервісу є ціла низка й інших позицій (як то сендвічі або паштети). Повний асортимент ви можете проглянути на сайті Sunrise factory – http://sunrisefactory.com/menu Там же, в сусідньому розділі (Розділ “Условия Доставки») ви можете ознайомитись із способом замовлення і доставки, цінами на останню.

Відзначимо, що назвати сервіс Sunrise Factory дешевим було б не коректно. Тим більш за саму доставку існує окрема плата. Проте, скажімо так, ціни відповідають заявленому використанню виключно якісних інгредієнтів як імпорту, так і місцевих ферм. Наприклад, випікання на французькому борошні та маслі. В любому разі, замовивши власну варіацію сніданку, ви будете певні, що матимете свіжий (!), якісний продукт у заявлений час.

Бонусом можете потішити себе тим, що у основі концепту даного сервісу лежить турбота про якість харчування (баланс, розподілення різного виду харчування впродовж дня і таке інше). Дівчата-власниці керуються цим аспектом і реалізують його в життя ось вже сезон із моменту запуску проекту.

Наприкінець, хочемо повідомити про актуальні нововведення від Sunrise Factory. Впевнені, вони вам згодяться.

  • Зараз діє пісне меню: гарбузовий смузі, гарбуз із травами, карамелізований гарбуз та бананова гранола (пісна) – прийдеться в нагоді ще як мінімум впродовж двох тижнів.
  • Віднедавна сервіс здійснює доставку в межах всього Києву (спершу Sunrise Factory працювали тільки в обраних зонах, що пояснювалось початковою логістикою).
  • До Новорічних свят кожного клієнта чекають подаруночки – приємний вияв уваги.

Particella – новий ресторан регіональної італійської кухні

Наприкінці року, що минає, особливо приємно ділитись гарними новинами. Однією з таких є відкриття на Печерську нового італійського ресторану.  Особливістю в даному разі є те, що кухня новоствореного ресторану Particella (з італ. – частинка) методично поділена за регіонами Італії і презентує характерні для тої чи іншої частини країни страви.

Редакція FoodAdvisor однією з перших завітала до Particella і вже готова розказати вам про основні деталі.

Отож,

Локація

м. Київ, вул. Гусовського, 11/11

Печерськ. Затишна вул. Гусовського, яка немовби ховається в закутках центрального району столиці. Саме тут, на перехресті, і причаївся ресторан Particella. Перше, що спадає на думку – мешканцям прилеглих будинків пощастило. Адже тепер вони мають прекрасну можливість поснідати/пообідати/повечеряти за межами дому, при цьому залишаючись в кроковій доступності від нього.

Інтер’єр

Particella – це дві невеликі зали на першому та нульовому поверхах. На першому центральним елементом є великі дерев’яні полиці на всю стіну, декоровані свічками, новорічними прикрасами, живими квітами, винними пляшками… На нульовому – це камін, який створює приємну домашню обстановку.

Інтер’єр Particella – це затишок. Панорамні вікна, не заховані шторами, вже з вулиці гостинно запрошують вас зайти всередину. Дерево, м’які фактури тканин, домінування червоного та зеленого кольорів, які використовуються в оббивці меблів – не просто створюють необхідні акценти та доповнюють задану “італійську” ідею, вони ще й підтримують дух Різдва, який панує в Particella. Живі квіти, витончений розпис на стінах, який наглядно демонструє гостю регіони Італії, стравами з яких його будуть частувати.

Меню

Меню Particella – це занурення в історію, ДЕ і ЩО саме їдять в Італії. Все меню поділено за регіонами. Меню ще буде змінюватись, адже ресторан лише розпочав свою роботу: якісь позиції з’являться, якісь навпаки – будуть з меню виключені. Хоча власники Particella і мають власне уявлення про те, яким мусить бути меню в їхньому закладі, разом з тим вони також орієнтуються і на смаки та вподобання свого гостя.

На прес-ланчі ми мали можливість скоштувати страви з кожного регіону в рамках дегустаційного меню. Отож, розкажемо декілька слів про те, що саме куштували:

/Veneto-Friuli-Venezia Guilia/

  • карпаччо з телятини з рукколою та каперсами  (98 грн/ 200 г) – простий та зрозумілий смак вже знайомої страви.

/Lombardia-Piemont-Valle D’Aosta/

  • гусак по-п’ємонтськи з винною грушею  (169 грн/ 110/15/25 г) – неймовірно ніжне м’ясо, яке просто розпадається на волокна, солодкість груші ідеально пасує та відтіняє страву;
  • пана кота з ягідним соусом (57 грн/ 175 г) – грамотна (не забита) консистенція десерту,  правильна солодкість, доповнена доречною кислинкою ягідного соусу.

/Liguria/

  • брандада з тріски з хрусткими кріспами (61 грн/ 170/10 г);
  • відкрита лазанья з морепродуктами (133 грн/ 300 г) – ідеальне поєднання морепродуктів та білого соусу – фаворит редакції.

 /Emilia Romana-Toscana/

  • брускета з білими грибами (75 грн/ 130 г);
  • брускета з пармою і в’яленими томатами (80 грн/ 120 г);
  • брускета з запеченим баклажаном і пармезаном (54 грн/ 135 г);
  • брускета з курячим паштетом і фісташками (48 грн/ 125 г).

/Lazio e Rome/

  • бичачий хвіст з тушкованими овочами (139 грн/ 250/80 г) – істино чоловіча страва. Насичені смак та аромат;
  • паста з телячим мозком (86 грн/ 250 г).

 /Campania Puglia/

  • макаронні вушка з буряковою гичкою та білими грибами (89 грн/ 180 г).

/Sicilia-Sardegna/

  • карпаччо з лосося з грейпфрутовими міньйонами та пеперончіні (121 грн/ 175 г);
  • аранчіні з моцареллою та в’яленими томатами (73 грн/ 160 г);
  • аранчіні з білими грибами та ріккотою (79 грн/ 160 г);
  • тріска по-сицилійськи (122 грн/ 250 г) – відчувається вплив східних мотивів – ізюм, приправи – все це надає філе тріски пікантності, проте головна “скрипка” все ж таки залишається за домінуючим смаком риби;
  • каннолі (79 грн/ 155/25 г) – на думку редакції – дуже вдалий десерт. Крем правильної консистенції не тече, при цьому зберігає свою легксіть, навіть невимушеність.

Сервіс

Вважаємо, що некоректно було б оцінювати рівень сервісу не те, що в перші дні – в перші хвилини роботи закладу. Тому, ми лише побажаємо команді Particella успіхів, постійного прагнення вдосконалюватись та вдячних гостей.

Атмосфера

В Particella затишно, по-домашньому спокійно. Це місце, якому притаманний свій особливий шарм, камерність. Радимо і для ділової зустрічі на обід, і романтичної вечері, і посиденьок з друзями. Особливо радимо завітати в Particella саме в найближчому майбутньому, адже відчуття Різдва там просто неймовірне, особливо коли ввечері на столах запалюють свічки та частують п’янкими наливками.

 

Свіжий огляд: Vino e Cucina – вдалий баланс задоволень

Напередодні Різдвяних свят, в самий пік столичної метушні, тихо і без помпи, відкрився новий достойний гравець на ресторанній мапі. Vino e Cucina – ресторан / енотека, як характеризують його самі власники. Простір з ідеальним поєднанням італійської кухні і вражаючої добірки вина – як характеризує його редакція.

Тож, що криється за фасадом окремо-стоячої (!) будівлі з життєрадісним жовтим фасадом? Пройдімо з нами і дізнаємось.

Локація

вул. Артема, 82

Розташований біля невеличкого міського скверу, на одній із найбільших розв’язок по вул. Артема, свіжий заклад має однозначно цікаву локацію. Перш за все, це наявність у Vino e Cucina трьохповерхового простору, що робить його чи не унікальним гастрономічним майданчиком. Далі – паркування вздовж двох прилеглих вулиць (Артема і Студентської). І на завершення, переваги окремої будівлі – широкий двір, просторий вхід, фірмовий фасад.

Важливо, що фактичне розташування нового закладу робить його наближеним до різних районів Києва: сюди легко дістатись із “Житомирського напрямку”, рукою подати до Подолу і до центру не так далеко. Словом, всім гарно і заодно підтримується тенденція до децентралізації рестораного скупчення.

Інтер’єр

Переступімо поріг нового Vino e Cucina: перед нами повстане гарно спланований, ненапружливий і добротний простір. Придивімось ближче і побачимо деякі фірмові “фішки”. Звідки? Це не стане для вас запитанням, якщо ви знатимете, що заклад відкривали власники Bigoli, Vero Vero та Piccolino. Звідси і харАктерна побілка, і грамотне використання деревини, звідси та ж цегляна кладка на третьому поверсі. Але йдімо по-порядку.

Головне, що Vino e Cucina займає простір в три поверхи.

Нижній рівень – це енотека, яка налічує близько восьми сотен позицій вина на даний момент (в очікуванні розширення до тисячі). Енотека, ясна річ, обладнана спеціальним холодильником із необхідними температурними вимогами та вологістю. Тут же є зона з різномасними столами для проведення дегустацій, лекцій, або ж звичайних посиденьок за келихом вина і підібраної закуски до нього. На масивних стелажах розмістилась колекція граппи. А в куту приміщення причаїлась невеличка, проте дуже цінна для знавців “сирна кімната” – окреме приміщення (також холодильник), де зберігаються італійські делікатесні сири з дотриманням усіх вимог і тонкощів зберігання.

Підіймаємось вище і опиняємось на першому поверсі – в піццерії. Зала тут світла і характеризується одним словом «легка». На вході в залу розташувалась відкрита кухня із дров’яною пічкою для піцци. Прості білі меблі і розписні кахлі додають настрою.

Підіймаючись сходами на другий (і останній) поверх, ви не оминете увагою оригінальну інсталяцію, яка вже встигла стати «зіркою» соц аккаунтів гостей. Мова йде про «ялиночку» – конус із пляшок вина, яка на даний момент, завдяки підсвітці, сприймається як влучно новорічна.

І от ми вже на останньому рівні – в зоні ресторану. І перше, що приверне вашу увагу – це відчутно широкий простір. Зала величезна, при цьому затишна. Темні кольори в оздобленні надиво не пригнічують, а додають затишку. І, звісно ж, кульмінацією дизайну даного поверху слугують розкішні дерев’яні балки, що йдуть «клітинкою» по всій стелі.

Та головне, що візуальні враження від всіх трьох рівнів складаються в одну гармонійну картинку: білий і темно-коричневий у поєднанні – чистий і гостинний простір.

Меню

Кухню Vino e Cucina ставив вже відомий за рестораном Bigoli Сергій Матузов. Меню Vino e Cucina – це і дань італійській традиції, і нові прочитання вже звичних страв. Візитна карточка сім’ї ресторанів – моцарелла бар, також представлений в меню Vino e Cucina.

Vino e Cucina – не тільки ресторан, а й енотека. Ви маєте можливість обрати вино з винної карти та доповнити ним свою трапезу в ресторані, або ж придбати вино з собою. При чому і в першому, і в другому випадках, ви будете приємно здивовані цінами, адже вони без звичної ресторанної націнки і майже повністю відповідають цінам магазину.

Все меню вже звично поділено на категорії (холодні та гарячі закуски, основні страви, які представлені стравами з риби та м’яса, супи, паста та піцца і т.д.). В кожному з розділів ви, безумовно, знайдете саме те, що смакуватиме вам.

Ми ж хочемо відмітити ті позиції, які особливо запам’ятались нам та які ми можемо із впевненістю радити вам.

  • брускета з цукіні, козиним сиром та травами (55 грн/130 г) – ніжний козиний сир ідеально “акомпонує ” цукіні аль денте, відтінених пряними, проте ненав’язливими ароматами трав – баланс смаків та текстур.
  • брускета Вітелло Тонната (58 грн/120 г) – і дійсно, чому б не об’єднанти дві безпрограшні закуски в одну?
  • абсолютно “дівочий” салат з морепродуктами потішить вас своєю легкістю та ситністю водночас (137 грн/230 г).
  • салат з овочів і телятини на грилі (87 грн/180 г) – тут все склалось: і правильна “кондиція” овочів, і прожарка м’яса, і влучний гірчичний соус.

До вина радимо замовити моцареллу, мариновану з в’яленими томатами та оливками (86 грн/160/50 г) – знову ж таки, дуже вдале поєднання. Страва, яка може стати прекрасною альтернативою вже звичному Капрезе. Смак кожного наступного інгредієнту тонко підкреслює попередній.

З гарячих закусок спробуйте фрітто місто-овочі та морепродукти у фритюрі (подаються з часниковим соусом) (89 грн/200/20 г) – і нехай вас не лякає фритюр (він дійсно дуже ніжний) та наявність часникового соусу – це смачно.

Страва, яка вже встигла завоювати своїх поціновувачів – запечений Капрезе з кіноа (92  грн/200 г) – такого ви ще не куштували, просто спробуйте. Хоча це гаряча закуска – можна спокійно замовляти її в якості основної страви.

З супів рекомендуємо суп Страчателла з курячими польпетте (49 грн/300 г) – саме те, що потрібно після бурхливих свят та суп по-тосканськи з морепродуктами (125 грн/250/30 г) – насичений смак з нотками Пан Азії.

Тартар з телятини (235 грн/300/100/90 г) – ви будете приємно здивовані не тільки смаком, а ще й розміром порції та її подачею (з картоплею, гріночками та корнішонами).

Зрозуміло, що піцца і паста заслуговують окремої історії – тут все залежить виключно від ваших вподобань. Нам дуже до смаку прийшлась піцца чотири сира (112 грн/470 г).

З десертів особливо запам’яталась ромова баба (42 грн /120/50 г) – ідеально смакує з міцною кавою або терпким чорним чаєм.

Окремо слід сказати про хліб, який в Vino e Cucina випікають з особливою увагою та любов’ю: темна та світла чіабатти, гріссіні, чіабатта з оливками і т.д. Замовляйте тріо з соусів песто (класичний, з рукколою, з томатами) та щедро змащуйте шматки ще теплого запашного хліба – неймовірно.

В Vino e Cucina велика лінійка сніданків. І що примітно – сніданки тут сервірують з восьмої ранку до четвертої години дня.

Сервіс

В Vino e Cucina ви з перших хвилин свого перебування відчуєте, що з сервісом тут все склалось. Звичайно, однозначним плюсом є те, що власники Vino e Cucina відкрили та на достойному рівні підтримують вже не один ресторан, тому з власного досвіду знають, що кухня та сервіс – “стовпи” успішного ресторану.

Швидка подача, обізнаність персоналу, уважність без будь-якого панібратства чи-то манірності – все це вагомі аргументи на користь команди ресторану Vino e Cucina.

Слід також відмітити гарний посуд та прибори, які додають стравам та напоям еститичної завершеності.

Атмосфера

Правильна атмосфера. Так хочеться охарактеризувати перше враження від Vino e Cucina. Темні кольори зали ресторану немовби огортають та зігрівають вас, що є особливо доречним зимовими (принаймні за календарем) вечорами. Спокійно, затишно, при цьому ресторан ідеально підійде і для невимушених посиденьок з друзями, і для святкування урочистих подій та важливих сімейних дат. Атмосферність – характерна ознака всіх вище перелічених ресторанів власників і Vino e Cucina не став виключенням з правил.