Звіт RestoPraktiki: день третій

Фінальний день RestoPraktiki 2014. Слухачі вже звично поспішають до BEEF і передчувають якусь кульмінацію. Адже до фінішу рукою подати, та ще заплановані виступи і хто його знає, що на них чекає…

Антон Бутербродов. Москва.  Wokker, Smartomato.

Заявлена тема: “Три вірних способи не облажатись в кризу”

По суті: Антон на прикладі власного багатого професійного досвіду демонстрував шляхи, як можна через нововведення та всіжі ідеї покращити ситуацію: навіть кризову.

Що ми взагалі знаємо про кризи в ресторанній справі?Ппо-перше вони бувають часто. По-друге, пара жахливих розхоших методів, якими намагаються з ними боротись: фаталіті номер раз – “В нас проблеми, введемо в меню суші”

Но, все течет, все меняется. Есть теперь фаталити номер два: давайте введем в меню бургер!

В основному криза відбуваєтсья в голові у людей. Адже страшніша не зовнішня криза, а коли твої дії (звичні) вже не перетворюються в успіх.

Тож як виходити із кризових ситуацій? Просто, не платити оренду. /цю заяву в залі супроводжував сміх/ Антон насправді пожартував із такою різкою порадою, але йшлось приблизно про наступне.

Оренда – фіксовані затрати, які ви і так несете. На цій же площі ви можете генерувати додатковий дохід. Просто треба вигадати ЩО робити додатково.

Когда нет денег – нужно думать головой.

Такими альтернативними методами можуть бути:

  • Доставка (із довсіду Wokker: пікова нагрузка для доставки: 20-30 замовлень на год. Після того, як перебудували систему і зробили пікову нагрузку 75 замовлень на годину в 99,5 випадках із 100 вчасно доставляли замовлення – успіх. Москва, 2 точки Wokker і всього 40 кур’єрів. Кур’єрів розділили: самих активних – відправляли по центру (кодова назва “кормильцы”), самі повільні – “духи” (чекають на складі самих дальніх замовлень). Ще були хлопці: міні-корови. Брали по 2 сумки (багато замовлень) і виїзжали назустріч тим кур’єрам, хто жве на маршруті. Це працює, коли доставка – це основна вашого бізнесу.
  • Замовлення “to go” (нетривіально: коктейлі із Delikatessen (вже закупорені в пляшку). Снеки. Готові пропозиції під дачних сезон: кошики.
  • Експрес-кейтеринг (вечірки в офісі – організатори шукають нетривіальні способи нагодувати людей. То чому експрес? Це просто правильно зкомпонована їжа, в правильних сетах, яку легко вилкасти на стіл і вжити.
  • Особистий повар (на приклалі “Риба. М’ясо. Два ножі”). Можна напряму звернутись до поварів за консультацією, особистим замовленням.
  • Готові набори для приготування. Таких сервісів багато. Є готовий рецепт, є коробка із інгредієнтами, які всі пронумеровані, оброблені до подальшого приготування.
  • Програми харчування: є люди, які готові кожен день замовляти певний тип їжі/напою (особливо програми “очищення, детокс”)
  • Активності з дітьми: майстер-класи, активіті, будь-що. Емоції, сарафанне радіо, а головне – батьки щасливі.

Я не говорю, что надо хоть один из этих пунктов вводить, как полноценное направление работы вашего ресторана. Нет, объясняю: можна относиться к пространству вашего ресторана  грамотно и использовать его альтернативно.

Другий шлях: мусить бути ядро гостів, які все повертаються  і повертаються у ваш заклад.

В нынешнем информационном потоке людям не достаточно просто поесть. Теперь всем нужны поводы, чтобы поделиться. Нужен вау-эффект.

Відношення – це ключовий момент. Як власник відноситься до гостя і як кожен із персоналу відноситься до гостя.

Йова Ягер. Київ. Kley design (Архітектура, дизайн)

Заявлена тема: “Архітектор – вірний друг чи валютна подружка?”

Kley Design Починає свій професійний шлях з 2008 року.

Йова підкреслює, що вони не створюють самі чогось генільного. Просто роблять із задоволенням свою справу і розвивваються.

Почали із замовлень типу «оформіть нам показ. Оформіть витрину.» Потім було співробітництво із дизайнером Valery Kovalska: оформлення 5-поверхової конструкції у вигляді хреста.

Пізніше сильно захопились картоном і папером. Використовували вторинно перероблену сировину. Вийшли оргиніальні декорації, які Йова робила власним коштом (не по попередньому замовленню). І ці декорації в результаті виявились упсішними. Був вражаючий жовтий світильник. Після нього з’явилось вдале замовлення вітрин для концептуального магазину.

Тож все таки:

Архитекторы – верный друг или валютная подружка? Дизайнер помогает экономить деньги заказчику, но только если последний доверяет дизайнеру

Перший ресторан спроектували рік назад. Почали з “Мужики” (рюмошная). Ідеальний замовник: коли точно знає, що хоче, є точне бачення, точне позиціонування гостя (на кого розраховано). Дуже важливо і для архітектора – розуміти кого ви хочите бачити в стінах відповідного закладу.

Новий рівень розвитку, коли настільки проростаєш в проект, коли уявляєш його ніби своїм. Відповідно, хочеш зробити краще, дешевше. Відчуваєш відповідальність.

Алгоритм роботи у Йови наступний:

  • вислуховування побажань
  • демонстрація аналогів (картинки)
  • обмірювання (по суті – пошук підходящого приміщення)
  • планування
  • нагляд за виконанням ремонтних робіт
  • участь у відкритті закладу

Олег Волосовський. Київ. Loft buro (архітектура, дизайн)

Олег має пристойний досвід роботи в архітектурній справі, має доробок замовлень із барів, банків, ресторанів. Та слухачам був запропонований для огляду останній майданчик діяльності архітектора. Розглядали ключові тези дизайну ресторану на прикладі “свіжого” Vinsanto Wine bar.

Заказчицами у меня были две очаровательные девушки. Но главное: они знали, что хотят. Когда я услышал об идее винного бара – очень обрадовался, ведь сам люблю этот концепт. У них уже было помещение. Но когда оказалось, что и представления об интерьере у нас схожее – показалось что мы дружим всю жизнь. Хотя на тот момент были едва ли знакомы.

Для Олега дуже важлива технологія. Спершу планування. Враховуються трафіки. Дизайн – потім. З урахуванням всього цього опрацьовується остаточна концепція. І на кожен сантиметр плану мусить бути накладена технологія. Адже кожен метр простору мусить ефективно працювати на заклад.

“В этом проекте слышали каждое мое слово. Это большая радость»

Олег наголошуэ, що без фішок не обійтись. В ресторані без них неможливо! В кожному – свої. Такі “фішки” мусять бути і в гастрономії, і в дизайні. При чому вони повинні перекликатись.

У Vinsanto такими фішками є:

  • стіл для дегустації (високий круглий стіл в центрі залу, що неначе притягує увагу)
  • висока посадка (правило Олега: наявність альтернативних посадок – мінімум три висоти)
  • мідна ванна (що грає роль охолоджувача для напоїв)
  • люстра із келихів (варто побачить вживу)
  • еноматік (потреби винного бару у лінійци вина “на розлив”)
  • графіка: чорні портали (не рекламні із пропозиціями наприклад бізнес-ланчу, а для естетичних написів, що грають роль декору)

Юрій Філюк. Івано-Франківськ «23 ресторани»

Заявлена тема: Коли на кризу не залишається часу або чому класно бути позитивними психами

По суті: на “живому” прикладі роботи ресторану Fabbrica Юрій демонструє власний підхід до цієї справи.

Особливості закладу:

  • тільки українські продукти;
  • власне виробництво;
  • борошно свіжого помолу (справжній млин, привезений з Австрії);
  • живий вогонь (пічка як в Napule);
  • відкритість (панорама всього виробництва відкрита для очей гостей);
  • доступність;
  • танці (персонал справді виходить на вільний простір і неймовірно танцює – бачили відео на власні очі!).

Важливі речі для нас:

  • ми живемо і працюємо в Франківську;
  •  граємо в довгу – ресторан на 100 років;
  • система внутрішнього партнерства (людина, яка пропрацювала в компанії 1 рік може претендувати на отримання прибутку від діяльності після проходження співбесіди з власникамі);
  • система “говорити” + “система +1”;
  • активно дружимо;
  • вчимось в найкращих;
  • будуємо бізнес за міжнародними стандартами;
  • робимо виключно те, що нам близько;
  • в стратегію розвитку компанії вписаний розвиток Івано-Франківська.

 Стосовно покращень: якщо навіть здається, що все гаразд і нІчого вже змінювати, то ми направляємо працівника піти поговорити із гостями. В нас навіть є така умова: за місяць записати в журнал до 15 відповідних розмов. Адже в них і виявляються слабкі місця.

Ініціативи стосовно розвитку в межах міста (разом із містом).

Юрій з командою зробили такий собі посібник, як мусять правильно виглядати вивіски, щоб не псувати “зовнішність” міста. Створили проект і подаватимуть його на фестиваль реклами. На сьогодні: мають комплексний бренд-бук міста. Зібрали небайдужих власників бізнесу в місті Івано-Франківськ (з позитивною кармою), самі сформували бюджет. Опісля – створили повноцінний бренд-проект міста Івано-Франківськ: вивіски, вказівники, сіті-лайти. Поширюють активно всі ці зображення у соціальних мережах, на власних продуктах.

Ще один проект – Середовище “ТЕПЛЕ місто”.

Івано-Франківськ – маленьке місце. І саме теплО – це та конкурентна перевага, яку можна протиставити великим містам. Наприклад, в нас можна пересуватись велосипедами.

Задача: обєднати активних позитивних людей, які разом можуть створити якісно нове середовище. Цільова аудиторія: мешканці міста, гості міста.

Впровадження оригінального стилю. Є же ідея створити найсучаснішу, найкращу вулицю України. Ідея – створити цю вулицю з нуля: паркування, сквери, лавочки… Для того, щоб дати зразок для подальшого розвитку всього міста. Ми це все робимо знизу вверх: починаємо із громади, а потім вже підключається влада.

Проект “100”: 100 звичайних мешканців міста складаються по 1000 долларів. На ці гроші управляюча компанія відкриває ресторан. Всі прибутки йдуть на проекти розвитку міста (urban space – творчий майданчик).

Довідка: “ТЕПЛЕ місто” – туристичний посібник on-line.  ( www.warm.if.ua )

Сергій Гусовський. Київ. “Рестораны Сергея Гусовского”

Бесіда з ресторатором: питання-відповіді.

Про стереотипи:

Все стереотипы – это хорошие и плохие привычки.

Если капучино хорош – зачем посыпать его еще чем-то?

Про принципи:

Нужно просто любить то, что ты делаешь и… не спать!

Нужно любить шефа! Если вы любите тех, от кого зависит ваша судьба (а вы же понимаете, что успех ресторана не от бухгалтера зависит) – ваш проект обречен на успех.

Про відношення до street-food:

Если вы в Тоскане и купили вкусный свежий хлеб и бутылку чего-нибудь приятного и съели все это на улице – то да, я – ЗА уличную еду.

Про громадянську позицію і очікування змін:

Каждый из нас может сам что-то делать. Если хотите ждать команды – ну сидите и ждите.

Про кризові стани в ресторанній справі:

Ресторан начинает умирать тогда, когда в нем начинают забывать о мелочах. Можете проверить: если качество салфеток ухудшилось – все понятно.

Так і завершились весняні RestoPraktiki 2014. Як і чекали: три дні інформації, ідей, знайомств та інспірацій. Приємний бонус, який супроводжував учасників впродовж всього форуму – це ідеальна кава, яку готували баріста із Чашка espresso bar (Наталя, Антон – дякуємо Вам!)

То що можна сказати наприкінці, як фіналізувати? Певне, щиро і з влансого досвіду. Редакція FoodAdvisor, побувавши на кожному дні RestoPraktiki, прослухавши доповіді і поспілкувавшись вживу з багатьома слухачами, зрозуміла головне. Кожен спікер чесно демонтсрує власний успішний шлях, ділиться ним. Та всі вони різні. Логічно, що повторити одразу декілька із запропонованих шляхів неможливо. Та і не треба. Адже головне, чого вчать RestoPraktiki (а вони ж таки вчать!) – це знаходити себе і надхненно рухатись до цілі. А з десяток корисних ідей, які ви неодмінно тут почули – згодяться вам неодмінно!

Sweets & the City

Sweets & the City – тепло, подих легкості, соковиті кольори, п’янкі аромати та смаки, приємне спілкування, нові знайомства, подекуди кокетство… емоції та відчутна естетика!

Дружба редакції FoodAdvisor з влансицею Corona de Flores вилилась не просто в купу позитивних емоцій, зустрічей та ідей, а й стала початком нового стильного та смачного проекту. Отож, з неприхованим хвилюванням представляємо вам результат нашої спільної праці – “солодкі” аксесуари для одягу та волосся.

Що спільного у моди та їжі? Fashion & Food – це ті сфери нашого життя, в яких дуже важливо залишатись чесним перед самим собою. Знайти свій стиль, не боятись експериментів. Тут ви можете дати волю своїй фантазії, створити щось своє та абсолютно унікальне.

Стильні броші у вигляді трендових macarons, цукерок та капкейків стануть незамінним акцентом у вашому весняному гардеробі. Чудово доповнять світшот, футболку, джинсову сорочку.

Дозвольте собі бути яскравою!

Life is like a box of chocolates. You never know what you’re gonna get (с)

Обручі для волосся, які зроблять вашу зачіску грайливою та додать образу кокетства. Чи не цього хочеться саме весною та влітку, коли ми із задоволенням вдягаємось у квітчасті сукні та яскраві лодочки?

Виконані з різнокольорової глини, яка випікається в печі, – такі обручі хочеться з’їсти. Пастельні кольори – не просто тренд нинішнього сезону, це ще й гарна основа для комбінування, польоту вашої фантазії.

Дівочі посиденьки – стильно, солодко, п’яно!

“Рецепти” з використанням Sweets & the City:

  • для пастельної весни (на весілля дружкам чи діткам; на тематичні дівоч-вечірки перед весіллям – чому б не задати настрою головному гулянню вашого життя?);
  • маленькам принцесам та їх мамам, зокрема і для сімейних фото-сесій (можуть носити як дорослі, так і діти);
  • для яскравого літа (комбінувати із соковитими кольорами одягу, що буде на хвилі вже зовсім скоро);
  • для комбінування з брутальними образами: контрастність – наше все!

Дякуємо:

  • салон краси Pod Fenom (https://www.facebook.com/PodFenom) за створені зачіски та макіяж
  • Vinsanto Wine Bar – за надання локації для проведення зйомки та гарний настрій

Всі деталі з приводу вартості та замовлення аксесуарів ви можете дізнатись за номером телефону +380 96 364 63 86 (Катя)

[tri:] – сімейний вегетаріанський ресторан, який перевертає свідомість

Як часто стереотипи, нав’язані нам суспільством, обмежують наш вибір? Звужують рамки нашого життя, позбавляючи його якісно інших емоцій, яскравих фарб та нових відкриттів. Ці стереотипи існують абсолютно в кожній сфері нашого життя. І така сфера як їжа – не виключення.

Вегетаріанство, веганство, сироїдіння – ще декілька десятків років тому для середньостатистичного мешканця нашої держави звучали як незрозумілі слова іншомовного походження. А вже сьогодні – це не просто поширені системи харчування – це інший напрямок мислення, спосіб життя та його філософія.

Редакція FoodAdvisor, без особливого ентузіазму, будучи заручником стереотипів, завітала до столичного сімейного вегетаріанського ресторану [tri:]. І… були приємно здивовані, ба навіть – шоковані, тільки переступивши поріг.

На затишній вуличці Гончара, з абсолютно непримітним фасадом причаїлась справжня мека адептів здорового (читайте – вегетаріанського) харчування.

При вході – розташовано декілька невеличких столів, фреш-бар та буфет здорової випічки – все, що тут представлено ви можете взяти з собою, якщо поспішаєте. Перше, що приємно “ріже” око – велика зала з комфортним інтер’єром, позбавленим будь-якого інформаційного обтяження (власники свідомо відмовились від телевізорів та wi-fi – того, що так часто відволікає нас від цікавої бесіди під час трапези). Світлі кольори, натуральні матеріали, великі вікна, не завішені шторами – дають залі змогу “дихати”. Опинившись в ресторані – ви немовби ховаєтесь в його затишку від метушливого міста, бурхливе життя якого вирує все за тими ж великими вікнами.

І основне – їжа. Те, за чим в першу чергу ми приходимо до будь-якого ресторану. Здорова, зрозуміла і головне – смачна їжа. В ресторані все готують без використання м’яса, риби, молока, яєць, білого борошна, цукру, дріждів. І без всіх цих звичних і, здавалось би, абсолютно невід’ємних інгридієнтів – меню радує збалансованою кількістю позицій та їх різноманіттям. Тут вам і закуски, і салати, і супи, і основні страви та навіть десерти, якими ви можете ласувати не просто із задоволенням, а і з абсолютною впевненістю, що ваша фігура ні в якому разі не постраждає.

Несподівані, оригінальні поєднання продуктів, нетривіальна подача і як результат – яскрава палітра корисних смаків. Завітавши в [tri:] хоча б один раз – ви неодмінно станете його постійним клієнтом. І навіть якщо ви не станете адептом вегетаріанства, веганства чи сироїдіння – ви неодмінно зруйнуєте один із своїх стереотипів: здорова їжа може, більше того – просто мусить бути смачною. Питання у вашій готовності до експериментів і в якомусь сенсі навіть у вашій хоробрості, адже все нове – це завжди виклик. Виклик в першу чергу самому собі.

Тож змістовно пройдімось по основним аспектам сімейного вегетаріанського ресторану [tri:]

Локація

Ресторан [tri:] заховався в тихому лабіринті провулків, що оточують вулицю Гончара. Отже – порада від редакції: якщо ви на авто, паркуйтесь одразу перед, або за перехрестям із вулицею Стрілецькою, адже [tri:] не виходить на фасад вул. Гончара. Заклад по суті має вхід з вулиці Стрілецької. І йдучи повз будівлю 15/3 ви не побачите крикливої вивіски. Лише локанічні скляні двері із написом “[tri:]” та обриси небанального інтер’єру. Сміливо заходьте і залишайте на вулиці всі свої кліше та звички.

Інтер’єр

Як зазначалось вище, з входу ви потрапляєте в бар-зону, а східцями наліво можете піднятись в основну залу. На ній і зосередимось. Простора, неначе сповнена повітрям. Весь інтер’єр цієї зали виконаний в розтяжці із відтінків світло-сірого. Проте цей хід не робить дизайн безликим чи нудним. Навпаки, завдяки цьому власники досягли ефекту дивовижної затишності та натуральності. В стінах [tri:] ви не побачите “активних” деталей, що привертають увагу і відволікають. Це принципове рішення – нічого, що б перетягувало на себе чисте сприйняття. Навіть чималі вікна, і ті не завішані шторами. І знову ж таки, це не просто не виглядає холодно, а навпаки – робить простір більш “чистим” та підходящим по настрою. На широких підвіконнях можна помилуватись сезонними композиціями декору: свічки, квіти, дрібнички – все напрочуд естетичне та атмосферне.

Меню

Кухня – це серце закладу [tri:]. Тож готуйтесь до здивування. З самого першого знайомства із більш ніж оригінальним меню. Адже одне лиш його оформлення підштовхує вас до кроку назустріч розумінню і сприйняттю формату ресторана. В [tri:] меню – це “книжечка” на один розворот, що майстерно виконана художником в стилі дуже талановитого дитячого малюнку: з нотами наївності та концептуалізму. Така “книжечка” розробляється кожного сезону – до зміни меню. Та й тут не обійшлось без особливості. В березні чи квітні ви ще не побачите весіннього меню. А все пояснюється логічно. Перші весняні місяці є надто ранніми для справжніх овочів та фруктів. Тому в ресторані, який базується на цих продуктах і який підходить відповідально до сезонності, чекають природньої появи першої ґрунтової городини. Тож весняне меню вже на підході.

Один и тот же продукт может быть абсолютно разным, в зависимости от того, каким способом его приготовить (запечь, сварить, высушить…) и даже нарезать. Обычная морковка будет «звучать» совершенно по-разному, если ее сварить и запечь. На самом деле, пространство для игры даже в одном продукте – невероятное /розказує Тетяна Маркова – управляюча ресторану [tri:]/.

Меню традиційно розділене на: закуски, салати, супи, основсні страви, розділ “Простота” (по суті – гарніри як то гречка чи пшоно) та десерти. При знайомстві із сімейним вегетаріанським рестораном [tri:] редакція FoodAdvisor скуштувала 5 дегустаційних сетів, задля максимального охоплення запропонованих страв. Таким чином, скуштувавши більшу половину із переліку меню, ми із впевненістю можемо порадити ту чи іншу позицію, описати смаки, а головне – підвести підсумки.

Отже:

  • закуски – соковиті, ледь солодкаві овочеві роли (безумовний фаворит!), горіховий хумус із класичним доповненням у вигляді селери (оригінальний хід і чудовий альтернативний смак);
  • салати – небанальна вінеґрета із запечених овочів з каперсами оливками та розмарином (смак ідеально збалансований, при цьому нововведення до класичного рецепту не псують результату, а навпаки грають ЗА нього);
  • супи – свіжий та легкий суп з авокадо, грейпфруту, базиліку та фісташок, ідеальний грибний суп на вівсяному молоці (ніякої звичної важкості від використання вершків), дивовижно ніжний суп-пюре із пастернаку;
  • основні страви – хрусткі та дещо пряні спагетті з дайкону з соусом із в’ялених томатів, позитивно жовтий веганський жульєн (ніжний та “м’який”), кіноа зі шпинатом та зернами гірчиці, плов з вівса та селери (ще один фаворит редакції: овес взагалі незвичний, а тому чудовий!), солодкаві равіолі з гарбузом;
  • десерти – приємне заверешеня і без того надприємного основного меню. Лимонний торт , імбирний чізкейк, грушевий десерт з соусом з рікоти – всі десерти легкі, невимушені, з гармонійним та правильним поєднанням смаків.

Особливість меню полягає по-перше, в сезонності. По-друге, в увазі до потреб того чи іншого підходу до харчування: в самому меню, поруч із позиціями страв ви побачите позначки, що вкажуть вам на різні типи страв: веганські, сироїдні, без використання молочних продуктів, без глютену або з горіхами.

Приємним бонусом в пропозиції закладу [tri:] – є введення страви тижня. Це розбавляє стале меню і дозволяє куштувати щось нове. Стосовно випічки та страв із тіста (наприклад равіолі) – все тісто виготовляється із цільнозернового борошна грубого помолу. Молочні продукти замінюються так званим горіховим молоком – молоком із кеш’ю чи мигдалевим.

Та самою головною властивістю запропонованих вегетаріанських страв є їхня абсолютна легкість. Позбавлені важких білкових сполук, що характерні для м’яса чи риби і при цьому насичені корисними продуктами, страви в [tri:] наповнюють гостей невагомістю, проте втамовують голод. Ви не відчуєте важкості, притаманної черговому прийому їжи. Ви навіть можете вийти з ресторану здивованими, наче вашому шлунку не вистачатиме пари котлет, але це все психологічні ігри. Насправді після трапези в [tri:] відчувається насичення, необхідне нашому травленню, та головне – відчувається вдоволення чисто смакове, адже рецептори будуть більш ніж задоволені. Все тому, що в [tri:] зуміли перетворити, здавалося б, нудну вегетаріанську їжу на високу кухню. І це справді так – варто лиш спробувати.

У еды есть своя определенная энергетическая информация. Именно информация, речь идет не о калориях. Можно съесть гамбургер, но через два часа чувствовать себя довольно странно и ужасно голодным. А вот эта еда – даже ее небольшая порция – дарит чувство насыщения, но при этом абсолютной легкости.

Наостанок по кухні, вважаємо своїм обов’язком донести, що в [tri:] по-перше, ніяких імітацій заборонених м’ясних та рибних страв – шляхом створення їх із використанням замінників.

Очень многие заведения, которые ставят цель быть вегетарианским рестораном начинают «заигрывать» с продуктами, чтобы привлечь как можно больше публики. Сейтан – это белковый пшеничный заменитель мяса. Его используют для приготовления каких-то отбивных, бифштексов. Рыба из тофу с использованием специй. И это какие-то заигрывания с гостями. Получается – не вашим и не нашим. В [tri:] такого нет /пояснює Тетяна Маркова/.

По-друге, вегетаріанські страви – це не просто миска картоплі, смаженої на олії. Ні. Тут діє глибший підхід. Лише корисне. Тому, ту ж картоплю Ви тут не зустрінете.

Сервіс / атмосфера

Обслуговування в  [tri:] максимально відповідає самому простору закладу. “Тихому” інтер’єру, легкій атмосфері. Тут негаласно, не метушливо. Тому і офіціанти працюють відповідно. Пересуваються залом стрімко, але плавно. Ввічливі, проте без панібратства. Позбавлений wi-fi та гучної музики, заклад ніби налаштовує на власну хвилю. Майже весь персонал дотримується вегетаріанства. Адже тут все справжнє. Не дарма ресторан належить власникам, які хотіли перенести власний вегетаріанський досвід у суспільство. Погляди на їжу, на концепт, навіть на більш ніж дружню позицію до дітей. [tri:] відкритий до маленьких гостей: тут є дитячі стільці, ціла купа олівців (без перебільшення) і навіть пеленальний столик. А все тому, що власники мають своїх трьох діток. Отже – куди не глянь, всюди особистий і уважний підхід.

Весь персонал, который работает в ресторане разделяет его философию. Практически все – вегетарианцы /ділиться Тетяна Маркова/.

Враховуючи всі вражаючі аспекти сімейного вегетаріанського ресторану [tri:] можна дійти висновку, що тут все склалось на користь органічного в своїй ідеї та навіть філософії простору. Справжність, легкість, ґрунтовність, небайдужість – ось що спадає на думку, коли хочеться підібрати епітети до цього закладу. Та лиш вийшовши за двері ресторану після особистих відвідин, можна в повній мірі усвідомити, що такий заклад – це не просто точка громадського харчування. Це набагато більше. Тут окремий світ, проте він не ворожий і не відчужений. Він навпаки відкритий до усіх небайдужих. І для того, щоб насолодитись гостинністю [tri:] не обов’язково переходити на бік вегетаріанців. Можна просто скуштувати. Що вже казати про актуальний детокс чи будь-яку іншу чистку організму?

В нашей стране человек, который выбрал путь вегетарианства, не понимая, что это значит может даже навредить своему организму. Это должен быть осознанный выбор. Нужно понимать, что ты ешь. И я говорю не только о вегетарианцах, а о всех людях /розказує Тетяна Маркова/.

Свіжий огляд: SanPaolo запрошує

Редакція FoodAdvisor з неприхованою радістю ділиться з вами оглядом нового ресторану. Нового в двох розуміннях: він дійсно не так давно з’явився на ресторанній арені столиці – це перше. І друге – одразу ж через декілька місяців після більш ніж успішного і гучного відкриття, змушений був знову закрити свої двері для вже постійних гостей, так як опинився прямо в серці буремних подій нашої країни…

І ось, теплим травневим днем ми заходимо на залиту сонцем літню терасу, за якою гостинно вдруге відкрив свої двері ресторан SanPaolo. І маємо визнати, що вимушена перерва в роботі пішла ресторану тільки на користь.

Локація

м. Київ, Музейний провулок, 4

Ресторан SanPaolo хоч і розташований в Музейному провулку, аж ніяк не схожий на “музейний ресторан”. Дух старої Європи відчувається тут вже з перших хвилин, коли ви, ніби крізь часовий пояс проходите через арку, над якою висить стильна золотаво-чорна вивіска, до ресторану. Своє авто ви можете залишити прямо на парковці вздовж Музейного провулку, минаючи поки ще не розібрані барикади, або ж вздовж вулиці Грушевського. Зазвичай місця вистачає всім охочим. В будь-якому випадку – його варто знайти, адже завітавши в SanPaolo, ви точно не пожалкуєте.

После событий, которые за последнее время произошли в нашей стране,  это стал, своего рода, туристический маршрут. Хотя, безусловно, баррикады еще отпугивают людей. Мы открылись пять дней назад. Все, кто на нашей улице и кто узнал, что мы открылись – начали ходить к нам каждый день. В любом случае – есть сдвиги, есть прирост /ділиться управляючий Юрій Фролов/.

Інтер’єр

Зайшовши всередину, одразу відмічаємо елегантність інтер’єру з однієї сторони і простоту ліній та форм – з іншої. Дерево, скло, невагомі люстри, багато живої зелені, яскраві кольорові акценти – все це вже з перших хвилин створює відчуття правильного місця. Нетривіальне поєднання фактур та матеріалів надає ресторану свого неповторного характеру. І вже точно не очікуєш побачити такі розміри ресторану – на першому поверсі бар та дві  затишні зали (справа та зліва від барної стійки), на другому – величезна зала на 200 посадочних місць. Крім того, на другому поверсі також є VIP-зала для проведення приватних зустрічей. А ще – тераса. Справжня відкрита тераса з квітучою зеленню в центрі міста. Поки що в ресторані повністю працює перший поверх та літня тераса перед входом до ресторану. Вже в найближчому майбутньому планується відкрити для всіх гостей і простору залу на другому поверсі з прилягаючою до неї терасою.

Мы обязательно откроем второй этаж и террасу, которую мы облагородили, просто нужно еще немного времени. Этот маршрут должен опять стать привлекательным для гостей /пояснює Юрій Фролов/.

Важливою, якщо не ключовою, характеристикою будь-якого ресторану є його серце – кухня. Від її площі, оснащеності та “душі” – людей, що в ній працюють, залежить вирок кожного гостя: “смачно” чи навпаки. Редакція FoodAdvisor свято вірить, що як раз смак страв, запропонованих в ресторані – це той первинний критерій, за яким гості вирішують для себе: ходити сюди чи ні. Тож, якщо про подачу, баланс смаків та вигадливість меню ми поговоримо вже в наступному пункті огляду, то про характеристики кухні прямо зараз. І є про що! Адже в San Paolo кухня – справжня гордість як управляючого, так і шефа. Зазирнувши за подвійні двері з круглим віконечком потрапляєш в інший вимір. Проте в який вимір! Площа кухні насправді вражає. І, впевнені, знайдеться не багато закладів в столиці, які можуть “потягатись” такими розмірами. Один лиш “миючий” цех займає площу середньої кухні в переважній більшості ресторанів. Що вже казати про гарячі й холодні цехи? Додамо взірцеве технічне оснащення та блискучу чистоту. Отримуємо чудове передчуття в очікуванні замовлення.

Меню

І до того вдале та збалансоване меню, після повторного відкриття ресторану, стало ще кращим завдяки новим ідеям та оригінальним рішенням. Лаконічну видовжену книжечку на один розворот повністю оновили іншими позиціями. Меню SanPaolo – це взірець сучасної здорової європейської кухні.

Пройдімось по основним розділам меню, хоча кожна страва, безумовно, заслуговує окремої історії та уваги:

  • холодні закуски та салати: класичне карпаччо з лосося з сиром Пармезан (131 грн.), японський салат з маринованим восьминігом та рисовою лапшею (95 грн.), для любителів паштету – ніжний паштет з індичої печінки з ягідним мармеладом (72 грн.) і т.д. Редакція FoodAdvisor також відмічає вінігрет у новому прочитанні – печені овочі з качиними пупками, припущеними в маслі гі з травами (88 грн.) – зовсім новий, проте абсолютно зрозумілий і збалансований смак. Та лосось хвилинного копчення з салатом із авокадо та огірків (128 грн.) – оригінальна подача та ідеальний смак “з димком”.
  • гарячі закуски: равіолі з креветками  у вершковому соусі (94 грн.), тальятелле з мідіями (152 грн.), паназіатські хрусти з дарів моря (179 грн.) і т.д. Абсолютний фаворит редакції – пиріг з язиком і білими грибами з соусом Демігляс (70 грн.) – невагоме та хрустке листкове тісто, соковиті шматки грибів та язику і увінчує все це правильний, в міру яскравий та ароматний Демігляс – tres bien!
  • супи: окрошка на квасі з відварною індичкою (52 грн.) – саме те, що потрібно в спеку.  Суп з морепродуктами (98 грн.), зелений борщ з яйцем (65 грн.), борщ український, подається з грінками та салом (70 грн.), домашні пельмені в ароматному бульйоні (69 грн.).
  • страви з риби: смажена барабулька (100 г/60 грн.), філе судака з овочевою ікрою на подушці із шпинату з вершковим соусом Тобіко (128 грн.), запечена річна форель (120 грн.) і т.д. Можна порадити кожну страву, адже відмінною та основною характеристикою усіх є свіжість та якість висхідних продуктів, здобрених талантом та невичерпною фатазією шеф повара.
  • страви з м’яса:  міні голубці з кролика з картопляним пюре (98 грн.), каре ягняти в зеленій скоринці з овочами гріль (298 грн.), соковита качина грудка з ягідним соусом (148 грн.), котлети парові з індички в східному стилі (105 грн.), ципля, смажене на грилі (135 грн.) і т.д.
  • десерти на будь-який смак. Тут вам і різноманіття морозива (65 грн.) та сорбетів (45 грн.) – неодмінний смаколик влітку, і пташинне молоко (54 грн.), і лимонне (52 грн.) та фісташкове (50 грн.) тістечка. Ми рекомендуємо неодмінно спробувати торт яблучний медовик (50 грн.) – нове, стовідсотково вдале прочитання знайомого всім з дитинства медовика.
  • окремо слід розказати про вегетаріанську пропозицію, яка для зручності гостей винесена в окреме самодостатнє меню зі своїми розділами: салата та холодні закуски, супи, гарячі страви та десерти.

Мы изменили меню более чем на 60%. Во-первых, вегетарианское меню мы вынесли на отдельную страницу и сделали его полноценным. В первую очередь – для удобства гостей, чтобы не выискивать среди позиций общего меню вегетарианские блюда. Убрали те позиции, которые сегодня просто не смогут быть интересными гостю и рентабельными для нас /розказує управляючий Юрій Фролов/.

Сервіс

Незважаючи на те, що відкриття ресторану припало на ненайкращі часи, його управляючому Юрію Фролову, все ж таки, вдалось зберегти і не розгубити основний кістяк команди, яка знає та якісно робить свою роботу. Тут вас приємно здивує “непомітність” сервісу – чи не найголовніша його якість. Тут вас вітають як гостя, а не як клієнта, якого просто треба обслужити. Напевно, саме тому, ресторан  SanPaolo – це однозначно місце постійних гостей, які завітавши вперше неодмінно повертаються.

Основная часть команды осталась. Два месяца у людей был незапланированный выходной, после которого у всех открылось второе дыхание. Было время подумать, осмыслить, что-то пересмотреть. / Юрий Фролов/.

Атмосфера

Оазис смаку, затишку та елегантності у великому місті – так влучно можна охаректиризувати SanPaolo. В той же час – це прекрасне місце для гучного святкування. Тут нічого “не випадає” із загального ансамблю, все напрочуд органічно гармонює: і музика, і м’яке освітлення, і швидкість подачі страв, і смаки, і злагоджена робота персоналу… Ви відчуваєте себе тут абсолютно у своїй тарілці.

Підсумовуючи довгоочікуваний візит в ресторан SanPaolo та пам’ятаючи післясмак від дружнього спілкування з управляючим Юрієм Фроловим, зізнаємось. На прикладі повторного відкриття цього осередку гостинності і витончених смаків, можна продемонструвати в дії ту теорію, що будь-яке благе явище: будь то проект чи нематеріальна ідея, лиш поліпшується від тиску обставин, коли люди, які цим явищем рухають, в це вірять. Взяти SanPaolo – знаходитись в епіцентрі громадських подій. Декілька тижнів буди насторожі і буквально – озброєними шлангами (не дай Бог пожежа). Врешті зачинити свої двері… А все для того, щоб з приходом тепла відчинити їх знову. І зробити це ще краще: з новими стравами, з новими силами та ще більш доступно. Адже ціни тут стовідсотково адекватні. Тож, щиро радимо завітати!

Дворик city-cafe

Тут просто пахне історією. Кожен будинок, кожна плиточка ховають в собі нескінченні лабіранти подій, які творили історію. Саме тут – в Київському Монмартрі, вже більше п’ятнадцяти років гостинно приймає своїх гостей Бутік-готель “Воздвиженський”. На його території, окрім комфортабельних номерів є також ресторан Terrace, з якого відкривається панорамний вид на нестаріючий Поділ. Окрім того, ви можете відпочити в затишній та романтичній обстановці терасних садів, які є справжньою гордістю готелю.

В цьому сезоні у внутрішньому дврорику готеля всім мешканцям готелю, киянам та гостям міста представили новий формат city-café.

У нас локация такая: вверху Пейзажная Аллея, внизу – Подол. Мы как та ленточка, по которой люди ходят между этими живописными точками /розказує шеф-повар Дмитро Руденко/.

Тут ви можете випити чашечку кави або ж повноцінно пообідати. Перепочити в затінку, випивши прохолодного напою в літню спеку. Насалодитись пізнім сніданком в супроводі ароматної кави. В будь-якому варіанті – гарно провести час.

Я ориентировался на тех людей, которые ходят по Андреевскому спуску: на туристов, киевлян, которые могут в жаркий летний день прийти сюда к нам, устроиться в уютной атмосфере дворика, съесть демократическую еду… И отдохнуть! /пояснює шеф-повар Дмитро Руденко/

Меню Дворика – це мікс на тему стріт-фуду. Тут зібрані страви, які більш ніж пасують для обраного формату. Тут вам і бургери, і брускети, і салати, а також основні страви та десерти. Українська кухня представлена національними супами, стравами зі свинини та місцевої риби. Якщо ж ви відпочиваєте великою компанією в меню є страви з розділу “до пива”: курячі крильця барбекю, свинна рулька, гомілка індички, домашні ковбаски та мілка смажена рибка. Якщо ви поспішаєте продовжити свою мандрівку Андріївським узвозом – вам без проблем запропонують взяти обрану страву з собою.

Варто відмітити і розмір порцій, які виявились більш ніж великими та ситними (кожна не менше 300-350 г).

При разработке блюд с такими щедрыми порциями, я думал именно о голодных людях. Людях, которые гуляя, заходят восстановиться, отдохнуть и насытиться /ділиться шеф-повар Дмитро Руденко/.

Дворик city-cafe працює з одинадцятої ранку до восьмої вечора.

Для постійних гостей діє знижка на все меню.

Свіжий огляд: Paul – пекарня, кондитерська, кафе.

Старовинна вулиця, блискучий вугільний фасад, величезні панорамні вікна, ніжно-рожеві гортензії на вході та чотири латинські літери, які складаються в милозвучне французьке PAUL (Поль) на вивісці… Уявили собі Париж? Чи в крайньому разі Лондон чи Дубаї? Тоді на вас чекає справжнє здивування, адже вкрай взнавана мережа кондитерських-пекарень Paul відкрила свої двері в столиці – прямо в нас “під боком”.

Почнімо із того, що Paul – це ім’я. Таке ім’я, що об’єднуючи десятки закладів по всьому світу, залишається вірне історично першому французькому ресторанові і несе його дух ось вже більше сотні років. Так, Paul – це франчайзинг. Але франчайзинг із душею: як сім’ї-власника, що досі керує родинною справою, так і власників київського закладу, які очевидно небайдужі до свого новоствореного осередку смаків та гостинності (назвати це проектом язик не повертається).

Отже,  з тих пір, як 29-го травня о 17-й годині, український Paul без надмірної помпи вікрився для перших гостей, вже добра частина місцевих food-поціновувачів навідалась в його стіни. Редакція FoodAdvisor не стала виключенням, і з першого дня, навіть із перших годин відкриття, і в наступні декілька днів – гостювала в Paul, зізнаємось, не без задоволення. Та повну картину ми отримали лиш після знайомства і теплого спілкування із власниками, управляючим, шефом та шеф-пекарем. Інсайдерською інформацією від котрих і ділимось. Отже…

Локація

вул. Ярославів Вал, 26, Київ

Paul розташувався на атмосферній вулиці Ярославів Вал, серед старих будівель та історії, що розлита повітрям. Не дивуйтесь, коли побачите в закладі пару столів, за якими сидять іноземці: тут поруч готель та декілька посольств, в тому числі французьке. Останнє, до речі, навідалось в майже повному складі в  Paul в день відкриття. Із парковкою, стандартно, проблематично. Тож якщо вздовж вул. Ярославів Вал вам нічого не перепаде, не біда – сміливо звертайте на Стрілецьку і ставте авто в тихих лабіринтах сусідніх вуличок. Там і місце є, і спокійно.

Інтер’єр

Перш ніж підпасти під чари виваженого дизайну залів Paul, гості спершу звертають увагу на фасад, поступово переміщуючись через естетичну вхідну групу до серця закладу – вітрини із десертами та випічкою. Вітрина немаленька і дуже спокуслива. Від неї непросто відвести погляд і роздивитись, що зона магазину-пекарні оформлена в приємному ансамблі чорно-білих кахлів на підлозі та харАкрерних балок на стелі. Стіна ж за вітриною, що продовжується в пекарському цеху, який добре проглядається через скляні вікна, облицьована білим “фартухом”, освіженим теракотовим візерунком.

Проходимо в залу, оглядаємо її цілком та обираємо столик. Столи та стільці виконані із темного дерева приємного відтінку та фактури, сидіння оббиті неяскравим синім. Стіни – грамотний фон для великої кількості картин, які і задають тон всьому інтер’єрові.

Лаконічний необхідний мінімум деталей: цегляна кладка, полиці із фірмовими мішками, ті ж гортензії в крупних горщиках – покликаний ледь підкреслити чистоту простору. В Paul є також невеличка друга зала: більш камерна, усамітнена. Невеличка за площею і з розтяжкою репродукції у всю стіну.

Та головне, що картини, підлога, багато скла (фасадні вікна, вхідна група, відокремлений пекарський цех), навіть невеличкі іменні вазочки з живими квітами та паперові серветки на столах – все грає в ансамблі, що досягає загальної мети – перенести гостей в світ Paul.

Зазначимо наостанок, що компанія Paul має власне архітектурне бюро і розробляє кожен окремий проект для закладів, що відкриваються по всьому світові. При цьому витримують основну концепцію, щоб читалось ім’я та у випадку київського – дослухаються до побажань власників і специфіки ринку. Виходить стовідсотковий французький інтер’єр. Важливо знати, що картини, про які ми вже згадали, всі надані із Франції і є репродукціями особистої колекції родини Holder – власникам компанії. А саме чудове полягає в тому, що тематикою абсолютно всіх полотен є хліб.

Меню

Paul – це кондитерська, пекарня та кафе із повноцінною кухнею. Тож і розглядатимемо ми всі ці складові в окремості.

Пекарня представляє класичний набір традиційних французьких хлібо-булочних виробів, до яких всі ми небайдужі. Багети, зерновий хліб, фугаси із сиром та оливками. Все це випікається тут же, поруч із вітриною і ви можете споглядати процес через велике скляне вікно. Більше того, шеф-пекар періодично виходить в залу із компліментами для гостей: із ще гарячими рум’яними булочками. Всі інгредієнти для хлібу та випічки возять із Франції, як то борошно. Весь хліб готується на заквасці, яку роблять із натуральних складників – на родзинках, із застосуванням секретів та магії (не менше).

Випічка та десерти Paul не потребують реклами, адже є візитівкою закладу у всьому світі. Круасани, равлики, тарти та величезні макарон… Від однієї лиш тарти із ревенем можна впасти в залежість. Відмінною рисою тих же тарт, є велика кількість начинки, при чому не крему, а саме наповнення відповідними ягодами чи фруктами. Тож, якщо ви берете чорничну тарту, то чорниць ви отримаєте вдосталь, гарантовано.

Редакція відмічає вдалу пропозицію сендвічів: з тунцем (46 грн.), з шинкою та сиром (35 грн.) та з сиром Камамбер (40 грн.). Фаворит – з тунцем. Він – тунець, ніжний, не сухий і його в міні-багеті приємно багато. Легкий соус та салат чудово доповнюють цю історію. Сендвіч великий: можна запросто насититись половиною.

Та перейдімо до основного меню, адже на диво, окрім випічки та десертів київський Paul може повихвалятись відмінною кухнею.

Салати:

  • салат овочевий з сиром фета (52 грн.) – по-літньому свіжо і легко. Секрет смаку (як і у всіх інших стравах) – прості, проте якісні висхідні продукти.
  • салат “Цезар” з куркою (68 грн.) – хрусткі листя салату ромен, ароматний соус з додаванням анчоусів, крутон, пармезан та підрум’янені філейки соковитої курки – все в єдиному ансамблі грає ідеально.
  • салат “Цезар” з сьомгою (85 грн.) – як і в попередньому варіанті смак – простий та зрозумілий. Замість курки шматки сьомги.
  • салат із смаженою телятиною (94 грн.) – абсолютний фаворит редакції.

З перших страв на сьогоднішній день —  овочевий суп (50 грн.). Легкий, проте ситний. Яскравість смаків кожного окремого інгредієнта досягається завдяки попередньому обсмаженню овочів у невеликій кількості оливкової олії.

Гарячі страви:

  • курячі котлети з грибним соусом та картопляним пюре (67 грн.) – страва-хіт, яка вже полюбилась гостям Paul. Насичений, проте “не забитий” смак. Витончений декор. Смачно та естетично.
  • біфстроганов з картопляним пюре (105 грн.) – якщо бажаєте традиційну страву в якісному виконанні.
  • сьомга гриль з овочами (115 грн.) – зрозуміла та повноцінна рибна страва.
  • філе-міньйон – поки що немає в меню, але нас вже частували. Соковитий шмат м’яса прожарки medium rare – однозначно задовольнить смаки навіть дуже вимогливих м’ясних гурманів.

В Paul з 8.00 до 11.30 діє меню сніданків, а це і будь-яка випічка на ваш вибір, і традиційні млинці з сметаною або джемом (47 грн.), і вівсяна каша (33 грн.), і ніжні французькі тости з мигдалем, конфітюром та вершковим маслом (47 грн.), натуральний сир зі сметаною, натуральний йогурт, омлет (може також бути з сиром, шинкою), яєчня, яйця Бенедикт… Словом – голодними ви точно не залишитесь.

Шеф Paul – Андрій Атаманчук

Меню, яке пропонується гостям Paul сьогодні – це тестове меню. І лише 40% від того, що на нас ще чекає. Зовсім скоро тут з’явиться фирмова чорна книжечка “Menu” з красивою графікою і всіма позиціями. Та що важливо, якщо ви звернете увагу на подачу страв, не зможете не відмітити їхню ресторанну подачу. А все завдяки майстерності шефа Андрія Атаманчук, який має чудовий послужний список і приділяє увагу кожній деталі.

Сервіс

Категорично оцінювати сервіс в перші декілька тижнів роботи, на нашу думку, є невірним та трохи передчасним. Адже команда формується, притирається, пізнає свого гостя. В Paul офіціанти привітні та усміхнені, хоча працюють в режимі нон-стоп. Не дивлячись на те, що заклад тиждень як відкрився – зали вже переповнені гостями. Біля вітрини постійно хтось роздивляється та купує випічку. Одні гості виходять, інші – навідуються. Зрозуміло, що при такому потоці людей, важко навіть уже роками злагодженій команді справлятись на всі сто відсотків. А що говорити – якщо заклад ще зовсім “молодий”.

Всі страви та напої подаються на фірмовому посуді, що довершує загальну картинку Paul.

Атмосфера

Париж… О, Париж… Нестаріючі хіти Едіт Піаф супроводжують ваше перебування у цьому більш ніж душевному закладі. За великими фасадними вікнами вирує життя міста, а ви, немовби, переміщуєтесь в атмосферу неповторного Парижу. Це місце, яке створене для того, щоб отримати задоволення: від смаків, ароматів, інтер’єру, музики, живих квітів на кожному столику…

Підсумовуючи, відмітимо, що Paul цінують в світі за самі смачні круасани, макарон та тарт із ревенем. Для Києву, впевнені, приємною несподіванкою стане той факт, що тут в одному просторі поєднались пекарня, кондитерська та кафе, де готують на високому ресторанному рівні і при цьому за дуже виважені ціни.

Отже, отримуємо справжні європейські емоції, підкріплені якісним продуктом за адекватну вартість. Чим не подарунок? Тим більш приємно, що за всім цим криється неабияка історія: засновник бренду Paul ще у 1880-х емігрував із… Одеси! Уявляєте? Ось чому для всієї компанії, котра тепер налічує десятки закладів на декількох материках, було знаково, що в ювілей (а бренду Paul в цьому році виповнюється 125 років) новий Paul відкрився саме в Україні.

 

Свіжий огляд: Honey – кондитерська з яскравим смаком

Ще на травневі свята Київ радісно поповнився новим осередком гостинності. На Подолі відкрились жовті двері кондитерської Honey. І хоч до цього ми вже мали змогу скуштувати ті ж макарон авторства Honey в Vinsanto Vine bar або ж на замовлення, проте повномасштабне знайомство із кондитерськими можливостями цього невеличкого, але душевного місця пройшло лиш із першими відвідинами повноцінного закладу. І тепер, через півтора місяці після відкриття, після декількох абсолютно дружніх посиденьок редакції FoodAdvisor із власниками (подружжям Завертайло), після десятка продегустованих десертів та страв кухні, ми можемо впевнено поділитись добротним і зваженим оглядом.

Та в якості невеличкої передмови пояснимо, що для подружжя Завертайло Honey дійсно перший заклад, проте не перший досвід в food-бізнесі. На їх рахунку мережа невеличких кав’ярень Cofee-Nostra та демократичних Diner (які одними з перших в Києві почали робити бургери).

Локація

Honey, зі своїми вже взнаваними жовтими дверми, розташувався по вулиці Нижній Вал 19/21. “Фірмові” для Подолу двоповерхові будиночки із характерними фасадами, атмосфера простоти й історії – все це неодмінні атрибути цієї частини Києву. Кафе-кондитерська Honey займає приміщення: не маленьке, й не громіздке – ідеальне, на першому поверсі однієї з таких фасадних будівель. Заклад має просторе вікно в повен зріст і декор, що проглядається з вулиці. Щодо паркування, то це ж Поділ. Не нам вам розповідати, що тут головне удача. Ви з однаковим успіхом можете натрапити на вільне місце одразу ж по приїзду, а можете нарізати три кола по хитро-сплетеним вуличкам і на силу десь запаркуватись.

 Почему Подол? Потому что мы вросли в него корнями. У нас здесь несколько Cofee-Nostra и именно тут они работают лучше всех. Ведь Подол – это и туристический, и бизнес, и прогулочный район Киева. Здесь объективно много туристов/иностранцев. К тому же тут очень благодарные гости: если они знают, что здесь хорошо и вкусно, они обязательно будут возвращаться. /ділиться Анна Завертайло/

Інтер’єр

Пройшовши крізь вхідні двері ви, певно, будете приємно вражені небанальному виконанню інтер’єру. Проте все говоритиме за одну тематику – солодощі. Це і в шоколадному кольорі однієї зі стін, і в жовтих “медових” ляпках. До очевидної тематики кондитерської додаються елементи оригінального дизайну як то стилізована “трофейна” голова лося, лампочки-світильники чи трафаретна люстра, що намальована на стіні. Варіантів посадки для гостів декілька, що дарує можливість вибору. Диванчики, більш витончені стільчики навколо невеличких столиків та навіть висока “барна” посадка, якщо ви зайшли самі.

Когда мы выбирали подрядчика-дизайнера у нас не было других вариантов. Мы четко хотели, чтобы проект нам сделала студия Casa d`Elle из Днепропетровска – интерьер бюро моего брата и его жены. Мы не побоялись работать отдаленно, потому что мы хотели, чтобы именно они реализовали свои творческие идеи, которые нам очень нравились. Мы намеренно ждали эффекта новизны, которые ребята могли бы внести в киевское интерьер-пространство: так как множество проектов столичных заведений исполняют одни и те же люди. По нашему проекту – у нас была синергия, идеальное понимание. /Розповідає Анна/

Стосовно оснащеності кухні, то вона розділена на власне кухню і кондитерський цех (лабораторію, як каже Анна). На фото видні чистота і охайність. А споглядати за магічним процесом створення десертів – в нашому випадку еклерів, можна вічність.

Меню

Honey – кафе-кондитерська, проте до десертів ми підійдемо пізніше. Адже тут діє повноцінне меню і ви можете запросто під’їхати сюди на сніданок чи обід.

Отже:

  • Салати. Підбірка легких, теплих і навіть ситних позицій. До останніх – з качкою конфі (кумкватом, цукіні під медово гірчичною заправкою, 270 г – 87 грн), з курячими нагетсами (в’яленим перцем, салатом ромен і соусом із блакитного сиру, 300 г – 60 грн), з курячою печінкою (з яблуками, цибулею конфі та яйцем пашот, 350 г – 60 грн). Якщо ви шукаєте легкості: з індичкою і свіжими овочами (320 г – 60 грн) або ж стильний мільфей з маринованого буряку, м’якого сиру, авокадо та слабосоленого лосося (320 г – 75 грн).  А якщо солодкої прянощі – карамелізована груша з грецькими горіхами в меду та сиром рокфор (300 г – 58 грн).
  • Закуски.  В даному розділі представлена класика із легкої риби та м’яса: від вітелло тонато на рукколі (220 г – 68 грн) до тар-тару із лосося з зеленим салатом та грінком (160/30 г – 75 грн). Також радимо скуштувати брускетту з кремом із баклажану та в’яленою яловичиною (200 г – 55 грн).
  • Супи. Перші страви представлені необхідним мінімумом: крем-супом із зеленого горошку (300 г – 45 грн) та курячим бульойном з овочами аль денте (300 г – 40 грн)
  • Основні страви представлені шісьтьма позиціями, що дають чудовий вибір: від затійливого філе-мінйон під соусом із шоколаду (300/30 г – 90 грн) до легкої і безумовно смачної срави – лапша із цукіні з вершковими сердечками (200/200 г – 68 грн). Зверніть увагу на ще одну “літню” позицію – сьомга з повітряним яблучним пюре (150/150 г – 72 грн).
  • Сендвічі в меню займають окремий розділ і налічують чотири варіації: з індичкою, з лососем, з телятиною та в’яленою яловичиною. Всі в одну ціну – 49 грн.
  • Пироги, вони ж французькі кіши, які подаються із салатом налічують три види: з лососем і шпинатом (45 грн.), з куркою (45 грн) та чотири сира (50 грн). Чудові в якості затійливого перекусу.
  • Сніданки, які в меню називаються легкими, редакція відзначила б як щедрі: і по ціні, і по пропозиції. Будь-який сніданок коштує 50 грн. і передбачає одну із повноцінних шести ранкових страв на вибір та апельсиновй фреш та каву або чай на вибір. Тут і тост з вершковим шпинатом та омлетом, і курячий паштет на грінках, і улюблена класика – яйця Бенедикт під соусом Голландез, і сирники з домашньою карамеллю… Словом, це варто того, щоб заскочити в Honey пораніше.

Відзначимо, що до кухні тут відносяться з уважністю, притаманною відповідальному прийомові гостей вдома гарною господинею. І, що приємно, намагаються власноруч робити більшість процесів: наприклад в’ялити ті ж овочі.

Десерти в даному закладі це окрема історія. Адже для Honey все почалось не з приміщення, а як раз зі знайомством із кондитером – Казмерчук Людмилою Миколаївною. Постать останньої задала впевненості подружжю і ще до ремонту майбутнього простору кухні, чи напрацювань меню, команда взялась за розробку десертів. Саме тому навіть вибагливі поціновувачі справжніх французьких солодощів знаходять тут для себе достойний аналог.

Невеличка довідка: Людмила Миколаївна має вражаючий послужний список і почала свій шлях десятирічним досвідом роботи в “Дом Кофе Пассаж”. За ним слідувала робота в не менш престижних закладах, та в якийсь момент кондитер взяла тайм-аут і відправилась на навчання. Проте не куди-небудь, а у Францію. Там, сконцентрувавшись на тонкощах кондитерської майстерності, Людмила Миколаївна ознайомилась із технікою Олів’є Бажара (один із основних виробників макарон у Франції). Останній послугував чудовим прикладом, адже окрім достойного смаку макарон, виробничі потужності по їх виготовленню просто вражають.

Отже, Honey – це макарон (12 грн – штука) всіх можливих і неможливих смаків (як то останній витвір – із ревеню). Це невагомі еклери (25/27 грн) та шу (25 грн). Це екстра-горіховий каштан (47 грн). Це фірмовий ПаПа “Руж” (55 грн). Це іменний десерт Honey з обліпихою (49 грн).  Та головне – це підкреслена увага то традиційних технологій, до якості складників та французьких секретів приготування. Майстерність – ось що вирізняє десерти Honey.

Мы считаем, что кондитерское дело – это не дело молодых. Это опыт. Да, молодые имеют право проявлять себя в этой сфере. Но все же должен быть профессионализм, ведь это работа ювелира. Не всем дано это.  Мы не брались за помещение, интерьер, пока мы не нашли нашего кондитера. Именно встреча с Людмилой Николаевной была началом этого проекта. Все остальное – легло как пазл.

Опять же: с ключевыми людьми вашего проекта у вас должна быть “любовь с первого взгляда” – полное взаимопонимание! /Зізнаються Стас і Анна/

Підсумовуючи інформацію по меню, редакція радить звертати увагу на сезонні пропозиції. Зараз актуальні насичені смузі із сезонних ягід (37 грн) та яскраві сорбети: манго, маракуйя, ананас, обліпиха (50 г – 20 грн).

Сервіс

Сервіс в Honey приємний, може бути охарактеризований одним влучним словом – дружній. Молоді і привітні офіціанти залишаються уважними. Та є бонус – не дивина зустріти тут за барною стійкою чи в залі за замовленнями Стаса або Аню Завертайло. Вони живуть власним закладом і самі приймають участь абсолютно в усіх процесах: навіть в пропрацьовках нових позицій (наприклад морозиво із сухого льоду). Тож, якщо ви натрапите на власників, знайте, що ліпшої консультації з приводу десерту чи якогось напою вам не знайти.

Атмосфера

Завдяки яскравому дизайну, завдяки привітному обслуговуванню, завдяки формату закладу – знаходитись в ньому легко. Гості відпочивають в його стінах. І в будь-яку погоду в Honey видається сонячно. Вкотре редакція FoodAdvisor відмічає пряму залежність закладу до свого власника. Даний приклад – чудовий взірець. Аня і Стас працюють завзято над своїм першим повноцінним закладом. Не бояться вчитись чи освоювати нові технології. Пробують все на практиці і мають відповідний результат. Кафе-кондитерська Honey є дзеркальним відображенням їхніх задумів.

Редакція FoodAdvisor хоче подякувати Стасу і Анні Завертайло за чудову ідею. Адже саме з них (з Honey) ми почали знімати і показувати читачам кухню – те, що залишається завжди поза кадром. Проте хіба можна недооцінювати місце, де б’ється серце будь-якого закладу? Не дивно, що подружжя, яке пишається своїм закладом підкинуло такий хід: їм просто було приємно продемонструвати предмет власної гордощі та вкладених зусиль.

Bimbo кава & more – куточок невимушеності

Місяць назад, на завжди активній вулиці Саксаганського (101), вікдрився оригінальний для Києву заклад. При чому оригінальний не своєю витонченою концепцією, а саме тим, що містові катастрофічно бракує таких от ненав’язливих просторів для coffee-brake. Адже тут, на невеличкій площі, вас ні за що не “задавить” хитромудрим дизайном інтер’єру. Тут взагалі не відчувається зверхності. Більше того – враження, наче зайшов в гості до якихось друзів із студентських часів.

Продавлений диван. Повноцінний обідній стіл. Різномасні стільчики (до речі Vitra – авторства великих Charles & Ray Eames або хто знає – той зрозуміє). Вітрина із “домашніми” снеками та десертами й колоритний малюк на стіні. Він, малюк, і є головним героєм кав’ярні. Адже сама назва “Bimbo” означає із італійської – дитина. Можливо тому все в закладі таке невимушене? Діти ж бо не знайють рамок.

Отже, Bimbo відкрили небайдужі до кави ентузіасти: Ганна Днєпрова та Дмитро Кравченко.

 Ми любимо каву. Ви її теж любите. Багато хто любить цей чудовий напій. То чому б не зробити цей ринок трохи кращим власними зусиллями? /Діляться Ганна та Дмитро/

І відкрили кав’ярню в самому демократичному форматі. Це включає в себе адекватні ціни, дружнє обслуговування і атмосферу, що прирівнюється до кухонних посиденьок із близькими. На цей ефект працює навіть іменний посуд (яскраві кружки) та брендування.

Ми хочемо, щоб якомога більше людей мали можливість насолоджуватись якісною кавою та десертами. Звідси і формат. /Розповідає Ганна/

По асортименту, то почнемо із кави – вона ж тут головна. Зараз Bimbo працює на моносорті Ефіопія Сідамо. Та згодом власники планують відрядження до свого обжарювача, щоб зібрати власну суміш. Допоки в меню “класика” пересічного поціновувача кави: капучіно, латте, флет-вайт і ідеальна кава-гляссе. Щодо останньої – забудьте про старорежимні варіації ніякої кави з чахлим острівцем морозивка. Сьогодні правильний гляссе – це перебите еспрессо з пломбіром. В результаті отримуєте повітряну і ніжну массу, що чимось нагадує гарний молочний коктейль, але із незабутнім смаком кави ­– в таку спеку саме воно.

Щодо десертів, то власники пішли вже не новим для подібного роду закладів шляхом і замовляють десерти у декількох кращих, на їхню думку, приватних кондитерських.

 Десерти завжди свіжі. Наприклад, наша “Анна Павлова” вже міцно завоювала серця гостів та іноді її навіть не вистачає всім бажаючим. /Розповідає Дмитро/

Серед асортименту наявні всі улюблені “хіти” поціновувачів солодкого: горіховий тарт (29 грн), морквяний пиріг (29 грн), чізкейк (30 грн), наполеон (29 грн), десерт “Анна Павлова” (33 грн). Як бачите вибір влучний, адже кожен знайде щось своє.

Щодо снеків, то маємо наступне: сендвічі з моцареллою та шинкою (обидва по 29 грн), пиріг з телятиною та артишоками та  пиріг з лососем (обидва по 29 грн). Також запитуйте про наявність салатів. Як бачите, ціни вражаюче доступні.

До всього, існує також пропозиція сніданків.

Та головне, що відмічається мимохідь, проте грає ключову роль. В Bimbo відчувається така невимушеність, що впевнено переносишся в якусь іншу площину. Можливо кудись в Штати… Кудись, де можна розвалитись на дивані, не думаючи про доречність свого зовнішнього вигляду. Де можна просто перепочити, чи “вбити” час. Де можна випити чудової кави чи взяти з собою. Або ж – де можна зібратись компанією близьких (адже душевність місця не передбачає манірних посиденьок) і провести весело і безтурботно чудові півдня.

Інтер’єр – це результат нашої сумісної роботи із харківським архітектурним бюро Arkush. Брендінг – творчість, знову ж таки спільна, з дизайнером Андрієм Павловим. Понад усе, ми намагались свторити атмосферу європейської урбан-кав’ярні зі своїм унікальним характером. Відверто кажучи, ми навіть трохи пишаємось кінцевим результатом.)) /діляться власники/

Окрім всього, редакція FoodAdvisor дуже вдячна за чудовий food-альбом, який “живе” в Bimbo на обідньому столі – Esquire “Eat like a Man”.

Отже, радимо Bimbo “застосовувати” для душі – просто і невимушено.

Примітка: як знайти Bimbo? Вулиця Саксаганського немаленька і вщент “забита” різноманітними закладами. Тож, щоб знайти Bimbo, треба ще уявляти ДЕ шукати. Номер 101 знаходиться по ліву сторону (за напрямком руху транспорту) не доїзжаючи до перехрестя із вулицею Льва Толстого. Якщо ви за кермом, і не побачили вивіски, не біда – сміливо ставайте десь поряд, далі підете пішки і роздивитесь. У Bimbo блакитний фасад і спуск у напівпідвальне приміщення. Щодо паркування, то тут біда. Самі знаєте – Саксаганського. Але в найближчому радіусі ви точно щось знайдете.

Свіжий огляд: кафе-кондитерська Picnic – місце, як не в Києві

Взимку, в щедрому на заклади Подолі, відкрилось місце, яке заслуговує окремого інтересу. Кафе-кондитерська Picnic ще з фасаду привертає увагу. І якщо абстрагуватись від оточуючої вулиці – враження, наче бачите перед собою характерний європейський шмат міста. Зайдімо всередину і поглянемо, чи поширюється ця концепція на увесь заклад?

Локація

вул. Фрунзе, 15/1

Кафе-кондитерська Picnic розташована на першому поверсі бізнес-центру. Приміщення фасадне, вивіска примітна. Тому, проблем із знаходженням закладу не буде. Паркування? Що ж, тут стандартна вже для Києва ситуація – як пощастить. Що важливо, заклад вже ззовні натякає на свою небанальну “начинку” – от вже чого не очікуєш в місці такої локації. Та не забігатимемо наперед.

Владелец бизнес-центра и по совместительству нашего кафе также является автором  и владельцем проекта Graine de Moutarde (ресторан на Московской улице). Естественно, одним из условий создания хорошего бизнес-центра класса А+ является развитая инфраструктура. Решили совместить приятное с полезным – обеспечить офисы хорошим местом для ланчей и встреч с партнерами, а себя – новым ярким бизнес-проектом. Отсюда, наверное, и формат заведения – кондитерская – новый для владельцев. / розказує бренд-менеджер Picnic Анна Біла /

Інтер’єр

В сезон у Picnic діє містка та затишна тераса. Зайшовши всередину, вас поглине колір і настрій закладу. І хоч він, колір, темний – не лякайтесь. Враження він справляє навпаки дуже затишне і якесь камерне. На майже чорному тлі чудово вирізняється м’яке світло та жовто-гарячі листя дерев. Що за дерева? О, це і було відправною точкою у дизайні інтер’єру та навіть у подальших пошуках назви закладу. Адже в Picnic прямо в приміщенні “ростуть” весінні липи – задають тон.

Примітно, що всі ключові посади, які приймали участь у створенні цього закладу – французи: архітектор, шеф, консультант.  Щодо інтер’єру, то багато елементів було привезено із-за кордону: як то лампи – з Британії, картини, згадані дерева і навіть вази – із Франції. Все це грає за один вагомий ефект, про який ми поговоримо наприкінці огляду – під час підсумків.

Підкреслимо, що темний колір інтер’єру неймовірно виграшно підкреслює світлу зону вітрини – вона наче виділяється. Пройти повз неможливо, та і не треба.

Авторы проекта — архитектор Кристоф Бахман, оборудованием обеспечил Франсуа Франсис, корректировал и дал жизнь кафе Руиз Сириак (все французы). Эти же люди создавали проект Graine de Moutarde – “проверенные”, так сказать. Кристоф “высадил” нам настоящие осенние липы в кафе, спланировал лавки к столам. Отсюда и появилось название “Пикник”- встреча друзей на отдыхе с приятным времяпровождением и вкусной едой. / ділиться бренд-менеджер Picnic Анна Біла /

Меню

Picnic – це, перш за все, кондитерська-пекарня. Саме вітрина з хлібом – перше, що бачить гість, пройшовши крізь двері. Тому із цього і почнемо. Одразу відмітимо, що масштабність вітрини вражає: вона простягається на добрі тринадцять метрів. При цьому  вміщає всі коронні смаколики Франції: традиційні варіації хлібу (солей – 20 грн, міні чіабатта – 15 грн, селянський хліб – 20 грн).  Хрусткі багети (“Геранський” – 10 грн).  Спокусливі круасани (мигдалевий “Аманд” – 25 грн, з шинкою – 35 грн). Різномаїття кішів. Лінійка данішів (всі по 20 грн). І, наприкінець, класика французької випічки: шасон з яблуками (18 грн) та “Пан Резан” або равлик (18 грн). Торти, печива, тарти… Трохи далі займають місця снеки: салати, солені пироги, сендвічі. Тобто ви одразу можете оглянути весь асортимент кондитерки і пекарні.

Редакція особливо відмічає наступні важливі пункти:

  • Хліб – правильної консистенції (не гливкий, не ватний, не кришиться) та смаку і, що важливо, чудово зберігається. Тобто, купивши наприклад гречаного, ви зможете їсти його і на другий, і на третій день після покупки – перевірено.
  • Круасани класичні (15 грн) – священний стовп французької випічки. В Picnic вони спокусливо рум’яні, хрусткі. Та коли ви відкусите перший шматок – ви підпадете під їхні чари, адже їхній смак чудовий: ніжно-масляний. Що не дивно: при їх виробництві застосовують виключно масло (ніякого маргарину!).
  • Малинова тарта (40 грн) – ще одна класика. Та якщо ви думаєте, що куштували вже всі можливі варіації цього популярного десерту – то помиляєтесь. Спробуйте в Picnic: невагоме тісто (проте не розкисше, а навпроти – приємно хрустке), ідеальний крем (без перебільшень – такий ще пошукати треба) і щедре оздоблення малиною.
  • “Шу” (25 грн) – одне із улюблених тістечок редакції. До всього, ми були заінтриговані цим десертом ще до дегустації, адже за словами постійних гостей, “шу” в Picnic готують Боги, не інакше. Скуштувавши, зізнаємось – так, чудове виконання. Правильне тісто, оригінальне оздоблення карамельними горішками зверху та грамотної рецептури крем, аналогів якого ми ще не зустрічали в київських інтерпретаціях “шу”. Словом, радимо.
  • Канле (13 грн) – тістечко для тих, хто знається на тонкощах. Має форму такої собі “бабки”, а готується із жидкого тіста, схожого на тісто для оладок. В результаті виходять карамельного кольору гірки, які мають специфічну скоринку і м’яку, ніжну й еластичну начинку. В Picnic бонус – щедрі вкраплення ванілі. Чудово акомпанує каві.

На выбор профессии совладельца и шеф-повара повлияла не только любовь к приготовлению еды, но и возможность видеть результаты своего труда. Руиз Жером Сириак с детства мечтал стать шеф-поваром. Уважение к этой профессии ему привил один из его первых наставников — шеф маленького парижского кафе, который отличался трепетным отношением ко всем аспектам работы ресторана, начиная с того, как встретить посетителей и заканчивая тем, как принести счет. Эту философию Руиз Жером использует и в Киеве. Он часто выходит в зал к клиентам, любит поговорить с ними и удивить посетителей кулинарными новинками / розказує управляюча Picnic Тетяна Руіз /.

Основне меню представлене тематичними розділами. При чому, тішить відсутність всього й одразу. Класика в простому і зрозумілому виконанні – все “під сать” закладу.

Салати:

  • “Нісуаз” 200 г / 65 грн.;
  • “Цезар” 200 г / 65 грн.;
  • “Грек” 220 г / 55 грн.;
  • “Вітамінний” 160 г / 50 грн.;
  • “Жезір” (листя салату, качинні шлуночки “конфі”, сир, помідори, грецький горіх) 200 г / 65 грн.;
  • “Капрезе” 200 / 55 грн.

Традиційні французьські кіши: Лорен (40 грн.), з шампіньйонами (35 грн.), з лососем та шпинатом (50 грн.), овочевий (35 грн.). Бажаєте швидко перекусти або ж взяти щось із собою? Не проблема. На ваш вибір сендвічі: з куркою (40 грн.), лососем (65 грн.) або ж круасан з шинкою (35 грн.).

Гарячі страви:

  • стейк лосося з рисом та соусом “Берблан” 125 грн.;
  • три варіації на тему пасти: з лососем (97 грн.), “Болоньез” (75 грн.) та “Карбонара” (75 грн.);
  • рагу з телятини (95 грн.);
  • качка з яблуками (125 грн.).

Закуски лаконічно представлені двома позиціями: овочі гриль (58 грн.) та паштет з курячої печінки (40 грн.). Абсолютно логічно, якщо подивитись на пропозицію гарячих (основних) страв.

Крім того, кожного дня тут готують новий суп дня (300 г / 35 грн.), тому не забудьте поцікавитись в офіціанта, чим частуватимуть сьогодні.

В Picnic вам запропонують неспішно поснідати (з 8.00 до 11.00), насолоджуючись смаками та ароматами гарячої випічки, омлетів, млинців, сирників та пейзажами Подолу, який тільки прокидається. У вихідні сніданки подають з 10.00 до 13.00.

Важливим принципом, якого безкомпромісно дотримуються в закладі – висока якість та постійна свіжість продуктів. Саме тому після 19.00 на всю випічку та хліб діє знижка в 50% з єдиною метою: продати сьогоднішню випічку, щоб завтра зустріти своїх гостей свіженьким.

Якщо намагатись зробити загальний підсумок по всьому меню – напрошуються слова просто та збалансовано. Всі страви зрозумілі, без претензії на високу гастрономію, що аж ніяк не робить їх менш смачними.

Щодо оснащеності кухні, то пройшовши повну екскурсію, редакція відмічає наймовірну чистоту, оснащеність та потужності кухні. Таких цехів і окремих сховищ для поліпшення процесів ще пошукати треба.

Сервіс

Не дивлячись на те, що заклад аж ніяк не можна назвати “старожилом” в ресторанномі просторі Києва – сервіс вже добре налагоджений, команда спрацьована. Привітні офіціанти, продавці, які добре знають асортимент вітрини та можуть порекомендувати щось відповідно до ваших вподобань, шеф, який точно не дасть вашій страві охолонути своїми заохочувальними фразами. Ви відчуваєте себе тут “своїм серед своїх”, в той же час – ніякого панібратства, вам тут просто дійсно раді.

Для нас самый любимый гость – требовательный гость. Мы всегда стремимся удовлетворить все гастрономические пожелания наших клиентов, потому как большинство из них – постоянные. Их не заставишь вернуться и дать нам второй шанс если что-то будет не так. Поэтому, мы стараемся повышать планку – приветливый персонал, европейская демократичность, эстетика во всем / пояснює управляюча Picnic Тетяна Руіз /.

Атмосфера

Європейська невимушеність – перше, що приходить на думку, коли намагаєшся описати атмосферу в цьому закладі. У всьому: від посмішки продавця за вітриною до манери накладання в тарілки супу дня шефом. Тут все спонукає вас до того, щоб розслабитись, відволіктись від метушні великого міста, водночас залишаючись з ним на одній хвилі. Інтер’єр, музичний супровід, обслуговування – не перевантажують, а створюють умови для вашого спокійного та затишного перебування в кафе. При чому немає різниці: ви завітали, щоб купити круасан із собою, зустрілись з колегами в обідню перерву чи ж відпочиваєте в компанії друзів в п’ятницю ввечері.

Сегодня фраза “мы европейские” звучит довольно часто, является трендом. 
Наше кафе было таким изначально, поскольку создавалось руками истинных европейцев. В европейских заведениях аккумулированы все лучшие черты: демократичность, простота, эстетика, сервис, приветливые и простые люди. Сегодня наше общество устало от наигранного гламура и пафоса, становится модным что-то настоящее. Да, мы ориентируемся на французскую атмосферу, но при этом варим домашний джем для посетителей, готовим пасочки к празднику. В общем, стараемся чтоб каждый мог почувствовать себя в нашей маленькой частичке Европы “как дома”, потому что мы и есть часть Европы, мы заслуживаем того, чтобы получать качественный сервис и хорошую еду за адекватную плату / ділиться управляюча Picnic Тетяна Руіз /.

Свіжий огляд: Klukva&Brukva

Локаворівський – нове слово в гастрономічному світі. Принаймні в наших широтах – точно. Термін locavore означає того, хто їсть місцеву їжу (з англ. local – місцевий, локальний). Цей термін з’явився в 2005 році, а вже у 2007 році Oxford American Dictionary назвав його словом року – настільки широкого вжитку воно набуло в англомовному світі.

Редакція ж FoodAdvisor у цьому матеріалі хоче поділитись з вами новиною про відкриття не просто нового столичного ресторану, а про появу нового формату – локаворівського ресторану.

На вулиці Горького, 16 відкрив для всіх охочих свої двері ресторан Klukva&Brukva (поки що в тестовому режимі, але буквально на днях заклад розпочне свою роботу в повну силу).

Приємні відтінки сірого та коричневого, м’які фактурні матеріали, багато зелені, оригінальні деталі та розписана вручну стіна – все це створює атмосферу затишку та невимушеності, в якій ви можете відпочити, забігши як на обідню перерву, так і завітавши до ресторану на неспішну вечерю.

Найцікавіше починається, коли вам приносять меню, яке є результатом кропіткої праці господині та ідейного натхненника закладу Вікторії Пархоменко.

Klukva&Brukva – позиціонує себе як ресторан інтелектуальної кухні, де на основі місцевих продуктів, завдяки сміливим та незвичним, на перший погляд, поєднанням продуктів створюють смачні страви та яскраві смаки.

Соління, мочіння та квашення власного виробництва (особливо радимо спробувати сливу та кукурудзу), вінегрет з тюлькою, паштет з печінки ципляти з желе з мадери та тостами з бородинського хліба, гарбузовий крем-суп з мармеладом із морепродуктів, велюте з цвітної капусти з сорбетом із щавлю, карасі в сметані з пудингом з коренеплодів і т.д. І це ми ще не сказали ні слова про м’ясні страви, пиріжки з найрізноманітнішими начинками, галушки з варенками, десерти. Все дуже концептуально, продумано, витримано в єдиній обраній стилістиці. Увага до деталей, соусів, приправ. Українська місцева кухня дійсно “зазвучала” на новий лад.

Ще одним одзнозначним плюсом є наявність в меню гастрономічних сетів (89 грн). Саме завдяки цьому ви можете спробувати одразу декілька різних позицій за більш ніж адекватну ціну.

В Klukva&Brukva готують також напої власного виробництва. Чого тільки варті лимонад з петрушки та вода з ялівцю. Порції щедрі, помірний цінник.

Крім того, зовсім скоро ви зможете придбати варення, джеми, соління та мочіння собі додому чи в якості гостинця.

Орієнтація на місцевий продукт, на сезонність цього продукту – це, безумовно, дуже правильна і чесна тенденція. Редакція FoodAdvisor переконана, що ресторан Klukva&Brukva знайде своїх справжніх поціновувачів та постійних гостів, адже в місці, в якому вас смачно кормлять та дійсно люблять це робити, не може бути інакше.