Кулинария вчера и сегодня

Кулинария

Мировая кулинария насчитывает не одну тысячу и даже сотни тысяч способов приготовления пищи. Азбука кулинарного мастерства, подобно речевой азбуке, наглядно доказала, что из одного набора ингредиентов можно приготовить несчётное количество всевозможных супов, салатов и прочих блюд, не говоря уже о том, что по одному и тому же рецепту можно приготовить блюда сильно отличающиеся по вкусовым качествам. Бывали даже случаи, когда пытаясь приготовить одно блюдо, повар создавал другое!

Читать далее «Кулинария вчера и сегодня»

Wine House – формула “потрійного” задоволення: вино, їжа, арт.

Wine House

Wine House – мережа магазинів вина та делікатесів, яка відкрила свої двері лише рік тому. На сьогоднішній день в столиці вже успішно працюють шість магазинів мережі Wine House.

Редакція FoodAdvisor завітала до останнього (з тих, що відкрився) та найбільш знакового магазину, який розташувався на вул. Передовій, 3

Отож, чим же саме нам запам’ятався вказаний магазин?

Перше, що слід відмітити: магазин Wine House на Передовій – це самодостатня 4-поверхова будівля з фасадом вже взнаваного бордового кольору. Перед входом в магазин – невеличка штучна водойма, в якій плавають яскраві рибки.

Читать далее «Wine House – формула “потрійного” задоволення: вино, їжа, арт.»

Свіжий огляд: Champagne & oyster bar

Champagne & oyster bar

Редакція FoodAdvisor завітала до нового закладу, який зовсім нещодано відкрив свої двері в ЖК “Новопечерські липки” і вже всиг стати місцем, в якому за тиждень роботи набралось чимало check-in. Ми поспілкувались з однієї із співвласниць “Champagne & oyster bar” Галиною Ковалевською, яка разом із сестрою Наталею Ковалевською реалізували свій задум невеликого проєвропейського устричного бару.

Отож, розпочнімо.

Читать далее «Свіжий огляд: Champagne & oyster bar»

Свіжий огляд: ШОТІ – дух Грузії в серці української столиці

Відкриття нового закладу ресторанної сімї Сергія Гусовського стало промовистим передвісником наступаючої весни у пост стресовій столиці. Ресторан спражньої (читайте – правильної) грузинської кухні – виявляється, це було мрією не тільки відомого ресторатора, який успішно втілив її в життя, а й щирим бажанням багатьох істиних гедоністів Києва. Врешті, сталося. В місці зосередження трьох небезвідомих “чад” Гусовського (Napule, enoteca PaneVino та O’café) відкрив свої двері ШОТІ. Редакція FoodAdvisor завітала до ШОТІ з уже сформованим передчуттям чогось завідомо вдлалого (це ж Гусовський) і … помилилась. Це не просто вдало – це УСПІХ.

Отож, представляємо вашій увазі предметний огляд ШОТІ:

Локація:

м. Київ, вул. Мечникова, 9

Ресторан розташувався в будівлі навпроти славнозвісного GoodWine. І редакція FoodAdvisor відмічає це, як більш ніж вдалу локацію. Мало того, що квартал за цією адресою якийсь дуже комфортний, так це ще й місце вже буквально “намолене” сотнями прихильників. До того ж, проблем з паркуванням вашого авто в данному випадку не виникає: парковка одразу ж навпроти центрального входу в ШОТІ, який ознаменований високим постаментом з мінімалістичним написом назви ресторнау, парковка GoodWine, або ж – через дорогу, навпроти.

Это пространство здесь образовалось в связи с переездом GoodWine. Это же уже свое место. У нас также будет очень интересная летняя терраса. Мы совсем скоро начнем ее строить. /пояснює  Сергій Гусовський/

Інтер’єр:

Вже з перших хвилин у ресторані захват викликає продуманий до найменших деталей інтер’єр, виконаний в стилі еко-модерн (архітектор – італієць Доменіко Арнальді) . Кольори стін, декоративних елементів та головне – “об’ємна” фактура деревини, що щедро використана в оздобленні столів, балок і арок, налаштовують на приємний відпочинок та ніби спонукають гостя розслабитись тілом і душею.

ШОТІ займає дві великі зали. В центрі зали на першому поверсі увагу привертає відкритий камін, через який проглядається умовно відділена зала зі столом для великої компанії та тандир (тоне), у якому випікається один із видів грузинського хліба – шоті. З цієї ж зали сходами можна піднятись на другий поверх. Особливий акцент другого поверху – стіна, на якій написана поема Шота Руставелі “Витязь у тигровій шкурі” від першої до останньої літери.

Как таковых архитектурных и интерьерных традиций (если говорить о грузинском ресторане) – нет. А заниматься какой-то фальшивой декорацией и бутафорией мы не хотели. В ШОТИ мы использовали основоположные вещи: дерево, метал, камень, керамику. Вот в углу у нас квеври – живой сосуд, который приехал из Имерети. В таком сосуде делают вино. Огонь, который согревает. Печь, в которой печется хлеб. Простые вещи в современном пространстве. /ділиться Сергій Гусовський/

Меню:

Меню збалансоване, з правильною  (не надмірною) кількістю позицій. Серед класичних розділів, зайняли своє місце традиційні страви грузинської кухні: пхалі, толма, суп харчо, ідеальні хінкалі, лобіо, шашлики та соуси.

Было бы ложью говорить, что мы все возим из Грузии. Да и смысла в этом нет. У нас, в принципе, растут вкусные овощи. Да и возить мясо из Грузии – хорошо, но опять же, это будет стоить изначально намного дороже. По возможности – пользуемся тем, что родная земля дает. Мы привозим из Грузии те продукты, которые здесь невозможно получить: специи, особые травы и т.д.  Кроме того, в Украине сегодня живет достаточно много людей, которые приехали из Грузии. Грузинская диаспора – мощная. Поэтому, есть те, кто производит правильный сулугуни. Словом – есть, на что опираться. /розповідає Сергій Гусовський/

Для зручності гостей – меню представлене у двомовному (російсько-англійському) варіанті. Окремої публікації заслуговують неперевершені смаки страв – тому ми обмежимось рекомендаціями, які базуються виключно на власному досвіді редакції:

  • серед холодних закусок / салатів, редакція виділяє овочевий салат по-грузинськи з горіховою заправкою (59 грн): овочі (помідори, огірки) неначе тільки з города, листя кінзи та кільця червоної цибулі додають страві пряного аромату та відтіняють смак горіхового соусу. Така ж заправка з горіхів використовується ще в одній закусці – рулетах із баклажанів (49 грн), де “грає” просто неперевершенно свою партію дуету.
  • обираючи з меню, просто гріх обійти увагою розділ із хачапурі. Хачапурі по-менгрельськи – ніжне тісто, щедро здобрене дещо солунуватим сиром – роздратує ваші рецептори та апетит (89 грн). А хачапурі по-аджарськи – відкритий хачапурі з щедрою кількістю сиру всередині, з жовтком і вершковим маслом, поданий в оригінальний спосіб, як це роблять в Батумі (хто знає, той зрозуміє) – просто виведуть вас із стану рівноваги. Адже, його смак не залишає байдужих. Є невеличкий бонус у вигляді неочікуваного фінального штриха від офіціанта, який пояснює гостям як правильно їсти це творіння. Варто один раз спробувати, аніж декілька почути/прочитати (99 грн).
  • із основних страв відзначимо телятину на кістці – ніжна, буквально тануча у роті (159 грн). Обов’язково замовте аджику (25 грн) до м’яса (залишимо інтригу – вона не така, до якої ми звикли у наших широтах). Також для дотримання класики радимо замовити курча тапака (увага: таПака – від грузинського “тапа” – сковорідка). Курча неймовірно насичене смаками приправ, ніжне та із хрумкою скоринкою – все як ми любимо (129 грн).
  • із напоїв варто спробувати справжнє грузинське: графин тархуну – це мінімум, який ми радимо вам замовляти одразу ж. Можете спробувати компот із айви – солодкі ноти сонця. І в обов’язковому порядку, наголошуємо, в обов’язковому – замовте грузинського червоного вина. Фаворит редакції – Сапераві. Не пожалкуєте.
  • з десертів – тільки істинно грузинські – гозинаки. Всі смаки зрозумілі та справжні. Ніщо не заважає та не збиває з толку.

За кухню відповідає шеф-повар Григорій (Гія) Хучуа.

Для меня рестораторство – это постоянный диалог с поваром. Больше слушать и иногда – комментировать. Это, в известной степени, кураторская позиция. Говорить повару – сделай так или по-другому, считаю – это неправильно. Каждый должен делать свою работу. Гия – заведует нашей кухней. Грузин, тбилисец. Пекарь и помощник у нас тоже грузины. И тоже Георгии. Так что у нас три Георгия (сміється). /розказує ресторатор Сергій Гусовський/

Варто також відмітити якісний дорогий посуд, із вкрапленнями глиняних глечиків під визначені страви, та прибори, що тільки підсилюють задоволення від чистих смаків та простої (знову ж таки – грузинської) подачі.

Сервіс:

Не зважаючи на те, що на момент відвідин рестран ще працював у тестовому режимі – сервіс вже можна відмітити як дуже хороший. На вході вас зустріне хостес, яка радушно запрошує та проводжає (після того, як ви залишили свої речі в гардеробі) до зали. Офіціанти уважні та привітні. На всі питання, які стосувались меню – ми отримали змістовні лаконічні відповіді. Обізнаність офіціантів проявляється також і у абсолютній впевненості при наданні рекоменадій з приводу замовлення. Зміна страв більш ніж вчасна та влучна.  Подача – швидка,  але в той же час дає вам змогу в повній мірі насолодитись кожним наступним гастрономічним шедевром.

Можно натренировать ребят так, чтобы они все ходили «по струнке». Но, на мой взгляд, сервис хорош тогда, когда вы понимаете, что вы не видите официанта. Он появляется тогда, когда нужно. /пояснює Сергій Гусовський/

Атомосфера:

Музичний супровід задає тон усьому вашому вечору. Одразу ж розумієш, що ШОТІ – це не місце для гучної вечірки з танцями і не простір, щоб “себя показать…”. Тут зібрались воєдино кращі риси ресторану, щоб дати гостям можливість просто залишитись собою наодинці із земними радощами: бездоганними і насиченими смаками та природньою естетикою. Це місце спокійного відпочинку у колі друзів або сім’ї. Ресторан, де ви зможете насолодитись невимушеним спілкуванням нарівні із справжньою грузинською кухнею. Дух сили та грузинської пристрасті, урівноважений стриманістю та величністю – все це Сергію Гусовському та його команді вдалось створити в серці української столиці.

Свіжий огляд: ресторан-пекарня ГОСТІ – або ресторан «для своїх».

Вочевидь, столичний ресторанний світ по-тихеньку наближається до ідеалів привабливого західного зарубіжжя, адже стає на шлях впровадження нової культури споживання у активних городян. Культури щоденного візиту в кафе-кондиреську на чашку кави, за свіжим, запашним хлібом чи тортом для безпричинного святкування. Перед роботою, між справами чи на обід. Повноцінна трапеза чи поспішне to go. Це може бути будь що, адже головним фактором тут залишається локація – буквально “під домом”. Саме такому принципу відповідає новий заклад Києва, що розташувався в житловому кварталі “Новопечерські Липки”. Його більш ніж доречна назва «Гості» лиш підсилює ефект. Отже, пройдімо в «Гості»?

Локація

вул. Драгомирова, 14 (житловий квартал «Новопечерські Липки»)

Ресторан-пекарня «Гості» знаходиться всередині житлового комплексу, що привносить ефект якогось приємного відособлення від метушливого Києва. Він просто залишаєтсья за шлагбаумом. Проїхавшись по центральній дорозі кварталу до другої по рахунку розв’язки – Вам варто повернути направо і Ви побачите фасад з чорного каменю і локанічну вивіску. Єдина проблема для «чужих» – це паркування. Вільних місць біля ресторану катастрофічно бракує, тому не слід дивуватись, якщо Вам не дістанеться парко-місця безпосередньо під входом. Натомість є альтернатива – проїхати далі по «головній» дорозі до спортивного комплексу GYM MAXX. Там більше простору та місця, а тому і більша вірогідність “примоститись”.  В той час як для “своїх” проблем взагалі ніяких – заклад так би мовити під боком і знадобиться для багатьох потреб (про це далі).

Ми із сімєю живемо в сусідньому будинку і нам буквально фізично не вистачало місця, куди б можна було спуститись / прийти / запросити гостей на якесь сімейне свято або ж просто смачно поїсти всією родиною. Захотілось відкрити щось домашнє, створити затишну атмосферу дому. Ось, власне, звідси і назва “Гості” – “Приходьте до нас у гості” /розповідає власниця ресторану Олена Лавренюк/

Інтер’єр

Зайшовши в “Гості” вперше, редакція FoodAdvisor приємно здивувалась. За мінімалістичним, навіть холодним фасадом, криється гарно продуманий, відчутно теплий дизайн в стилі якогось європейського салонного кафе. М’які відтінки із оливкової розтяжки кольорів, світлі дерев’яні панелі, текстиль, життєрадісні кахлі на підлозі – все відсилає в старий добрий Старий Світ в його новому виконанні. І чомусь одразу ж згадується Львів з його скупченням кондитерських.

“Ажурні” сходи ведуть на другий поверх, що виступає над площею основного залу ніби балконом – внизу “друге світло”. Вздовж задньої стіни заховалась зона із диванами, розміщеними в стилі вагону. Це дозволяє почуватись там більш приватно. На столиках – в’язані крючком скатертини, тендітні квіти, свічники під хришталь і срібні дзвіночки.

Але центральним об’єктом цього закладу залишається вітрина із випічкою: різноманітними тортами, пирогами, печивом та іншими солодащами. Її доповнює стенд зі свіжим хлібом. Цей куток – серце ресторану-пекарні “Гості”.

Зовсім скоро ресторан відкриє літню терасу, де гості зможуть не тільки поїсти, а й насолодитись прийдешніми теплими днями / вечорами.

З самого початку я планувала запросити дизайнерів, котрі б зробили мені все “під ключ”. Але, коли ми почали співпрацювати у цьому напрямку, я зрозуміла, що в нас абсолютно різне уявлення того, що має вийти в результаті. Тому, я прийняла рішення: запросила помічницю дизайнера і ми з нею разом зайнялись підбором абсолютно всього (кожної деревяшки, тканинки, плиточки…). На сьогоднішній день – у нас ще не все закінчено, але ми активно над цим працюємо. Мені в цьому допомагає Віра Тітова – власниця Ralph Loren Home. Вона підбиратиме для нас деталі, які і створять відповідну атмосферу всього закладу. /пояснює Олена Лавренюк /

Меню

Меню, яке сьогодні пропонують гостям ресторану ще перебуває в процесі свого остаточного становлення та формування. Але навіть і, так зване, тестове вже можна відмітити як досить вдале. І об’єм – тобто зміст, і зовнішній вигляд – тобто форма меню в ресторані-пекарні «Гості» відповідають потребам подібного роду закладу. Холодні закуски, салати, пельмені та вареники, млинці, паста (доречі, власного приготування), супи, основні страви, риба та морепродукти, гарніри – все це розділи основного меню. Актуальна пропозиція повноціного Пісного меню, в рамках якого вам також запропонують і салати, і супи, і пасту, основні страви та навіть десерти. Окремої уваги заслуговує кондитерське меню. Адже воно здатне задовольнити смаки навіть найвимогливіших солодкоїжок (булочки, печиво, тістечка, торти, цукерки). Та хліб. Справжній домашній, щойно випечений хліб. По асортиментам страв: такий собі необхідний набір для ресторану категорії «приємні посиденьки».

Крім того, в найближчому майбутньому ресторан розпочне працювати з 8-ї ранку (в тестовому режимі працює з 12.00 до 21.00)  і введе до свого основного меню категорію «сніданки». В меню з’являться ідеальні круасани (будьте певні – редакція FoodAdvisor вже мала нагоду їх продегустувати: хрумкі ззовні з запишним маслянистим мякишем, чудово пасуватимуть і у звичному варіанті “до кави”, і як складова солоних сендвічів).

І це ще не все. Слід знати, що такою собі “фішкою” закладу є західноукраїнські спеціалітети:

  • українські ковбаси та соління власного виробництва;
  • характерні для Львова популярні страви як то банош чи угорські зрази, які зовсім скоро з’являться в основному меню;
  • карпатський чай, що являє собою справжнісінький збір різнотрав’я з Карпатських гір і подається в спеціальному сервіруванні.

Покупці пекарні можуть спробувати більшість із випічки біля вітрини, де для цього передбачена спеціальна дегустаційна тарілка та прибори. Саме в такий спосіб міні-дегустації редакція FoodAdvisor визначилась зі своїми фаворитами: торт “Принц”, чізкейк, що своєю добротністю нагадує дуже вдалий і майже невагомий Львівський сирник і просто неперевршене печиво “горішки”.

Корисна інформація: в пекарні “Гості” продається дієтичне печиво і згодом впровадиться ціла нізка корисних солодощів, адже сама хозяйка “Гості” ратує за здорове та правильне харчування.

На цьому етапі куштування редакція і дійшла висновку, що “Гості” – це перш за все, душевна пекарня. Те, як більшість смаків тих же тортів, неодмінно відсилає в спогадах до дитинства і буквально шепоче солодке “Родом з дитинства”. Те, як оформлені спокусливі вітрини. Те, як правильно, грамотно і разом із тим привітно пропонують випічку дівчата за прилавком. Всі ці пункти кажуть одностайно за спрямування закладу.

А ще. Ви неодмінно мусите це знати, особливо, якщо живете десь поряд – “Гості” вже зовсім скоро запропонують доставку всіх страв вам додому.

Ми дотримуємось основоположних принципів правильного (здорового) харчування. А це значить, що ми взагалі не використовуємо суміші. Ми також не використовуємо заморозку. Сьогодні так працює дуже мало закладів. Що стосується випічки – ми не використовуємо барвники, тільки натуральні кольори шоколаду, какао, яєць і т.д. Спочатку, коли ми розробляли рецептуру хліба, ми привезли німця. Дослухались до його порад, перейняли певний досвід. Але, в будь-якому випадку, це інша специфіка, інші продукти. Навіть смак хліба – він відрізняється від того, до якого звикли ми. Тому ми запросили українця – Олександра Кузнірського. Для розробки кондитерської лінійки ми привозили тітоньку із львівської глибинки, щоб вона навчила нас відтворювати саме такі смаки, щоб дізнатись всі секрети та тонкощі рецептури. /розказує Олена Лавренюк /

Сервіс

В ресторані-пекарні «Гості» вдало підібраний персонал. Офіціанти уважні та ввічливі. Страви кухні виносились швидко. Продавці за вітриною просто покорили в живому спілкуванні.

Сервірування столу – достойне: підходящі за стилістикою прибори, продуманий посуд.

Ми ще вчимося. Вчимося всі разом. Ресторан відкрили в тестовому режимі, щоб налагодити всі процеси, втянутись. Я – не професійний ресторатор, тому я також вчусь багатьом речам та нюансам. /ділиться Олена Лавренюк /

Атмосфера

Атмосфера по результатам візиту в «Гості» вимальовується в одну картину з декількома тонами: легко, приємно і навіть душевно. Домашні посиденьки, здобрені смачними солодощами, запашним хлібом та ароматими гарячого чаю із збору спражніх карпатських трав. Це місце теплих невимушених зустрічей та розмов. Такий собі оазис затишку у шумному мегаполісі машин та багатоповерхівок.

Свіжий огляд: Milk bar – загадковий феномен чи заслужена симпатія?

Київ чекав на таке місце. Саме на такий формат. І дочекався. Подуло свіжим вітром. Громіздка бундючність поступилась місцем комфортній раціональності та простоті. Ніякого вам пафосу, манірності та надлишку показовості. Такий собі розслаблений, а найголовніше – абсолютно не напрягаючий формат. Для всіх бажаючих відчути атмосферу справжнього американського кафе, в якому можна насолодитись смачною їжею та неформальністю обстановки, відкрив свої двері гостинний Milk Bar.

Локація

вул. Шота Руставелі, 16

Біля салону Ferrari, через дорогу від синагоги (цікава локація, чи не так?) – ви побачите великі вікна та притягуючий блакитний колір фасаду, який життєстверджуюче ознаменує, що ви прийшли. Припаркувати авто? Ну, тут вже як пощастить. Практично завжди загружена вулиця створює перешкоди у цьому питанні, але якщо ви все ж таки знайдете десь неподалік від Milk Bar місце для свого авто – ваші старання будуть сповна нагороджені, але про це далі. (Порада від редакції: стати можна на сусідній вулиці Рогнідинській, де працюють паркувальники і можна щось “вигадати”)

Мы очень долго искали помещение, смотрели разные варианты. Дважды уже были на грани подписания договоров аренды. Но, слава Богу, судьба привела нас именно сюда. Сначала мы хотели маленькую кондитерскую. Я настаивала только на десертах. Ребята меня переубеждали. А потом, когда мы нашли это помещение, стало сразу понятно, что тут только одни торты и кофе не пойдут. / розказує співвласниця Milk Bar – Анна Козаченко/

Інтер’єр

Інтер’єр закладу на сто відсотків відповідає його основній ідеї. Поціновувачі одразу ж впізнають вмілу руку відомої одеської студії Denis Belenko Design Band. Лофт з високоми стелями, в якому в прямому значенні дихається легко, умовно розділений на зони. Бетонні стіни, металеві труби, строката плитка на підлозі – все це, як не дивно, виглядає дуже затишно. І не останню роль у створенні цього самого затишку відіграють продумані деталі: горщики з квітами, порожні пляшки з-під молока, бідони замість люстр, дерев’яні та металеві стільці, шкіряні ретро-дивани на металевих ніжках і, безумовно, великі, до самої підлоги, фасадні вікна, через які увесь зал просто заливається сонячним світлом у теплі весняні дні. Якщо ви завітали великою компанією на чоловік десять – вам запропонують столик в умовній “кабінці”, який створить ілюзію відкоремленості від основної зали. В дні, коли заклад переповнений (а це, без перебільшення – кожен день з моменту, коли Milk Bar  вперше відкрив свої двері) – ви можете зачекати на вільний столик за барною стійкою. На стіні з білого кафелю розписане меню, а скляна вітрина з десертами, яка розташована по ліву руку від барної стійки просто манить, промовляє, бере за душу…

У нас у каждого отдельно была своя мечта. Мечта открыть свое заведение. / пояснює співвласник Milk Bar – Олександр Прохоренко /

Саша просто очень любит есть, а я очень люблю готовить – наверное, на этой почве мы и сошлись. Ни один ресторан Киева не способен прокормить аппетит Саши (сміється). Это человек с самым большим в мире аппетитом. Теперь Саша ест, а я, к сожалению, не готовлю, потому что нет времени. / жартома ділиться співвласниця Анна Козаченко /

Меню

Влучніше всього меню можна охарактеризувати як американська класика в новому прочитанні. І ви зможете в цьому переконатись, якщо, звичайно, вам вистачить сили волі, зазирнути в основне меню, відірвавши погляд від вітрини з різноманітними тістечками, десертами, пирогами… Хоча, ця вітрина і може збити вас з пантелику, мовляв, у меню тільки кава та десерти – це не так. Адже основне меню розробляв не хто інший як сам Айзек Корреа, а це вже серйозна заявка на успіх. 

Изначально мы думали открывать ресторан, рассматривали вариант франчайзинга. Но, потом наш друг сказал, что он знает Айзека. Это было в среду. А в пятницу мы уже были с Аней в Москве на встрече с Айзеком, которая длилась пять часов. Он – человек, который очень сдержанно относится к людям, но у нас с первой ноты получилась какая-то очень красивая музыка. / ділиться співвласник Олександр Прохоренко /

Меню традиційно розділено на розділи:

  • закуски (відмітимо фету, запечену з медом та травами, подається з тостами – поєднання солодкого та солоного смаків, іскристі нотки запашних трав та ідеальний тост – беззаперечний фаворит редакції – 55 грн.);
  • салати (нам довподоби по-весняному легкий та яскравий салат з креветками, авокадо та огірком – свіжо, невимушено. Смак чистий та зрозумілий – 80 грн.);
  • супи – обов’язково цікавтесь, який сьогодні суп дня. Класика: крем-суп з гарбуза стане доцільним продовженням вашої трапези – 55 грн.;
  • а якщо ви поспішаєте – без проблем. Сендвічі із найрізноманітнішими  начинками (тунець, бекон, блакитний сир, козячий сир, ростбіф) – саме те, що потрібно – 65-89 грн.
  • а десерти, які ж тут десерти…! Неможливо залишитись байдужим: англійський чізкейк з правильною солонуватою карамеллю та печивом Орео, десерт “Три молока” (65 грн.), якого, між іншим, лише за перший тиждень роботи було продано більше 500 порцій, блонді або брауні, чорничний пиріг або морквяний торт – однозначної рекомендації тут немає і бути не може – куштуйте все та обирайте те, що сподобається саме вам. Ми ж переконані – ви не обмежитесь одним десертом.
  • з напоїв: декілька видів кави та їх варіацій. Особливо відмітимо фірмову Milk bar coffee з секретиком (47 грн.) і м’яку Flat White. Лимонади: груша-розмарин, кава-чорна смородина, лемонграс-лайм. А також фішка Milk Bar – молоко, яке подається теплим або холодним у скляеих баночках з різноманітними добавками (40-45 грн.) Вечорами вихідних днів в Milk bar збираються на коктейлі та вино – це вже майже традиція (за два тижні роботи закладу – нічогенько!)
  • чому б не завітати на сніданок до Milk Bar, в якому вас готові частувати вже з 8.00 ранку? Але не чекайте тут на звичну яєшню або омлет. Французські тости з полуницею та Філадельфією (59 грн.), скрамбли, домашня гранола з грецьким йогуртом та фруктовим парфе, яку сервірують в тому числі to go, фірмова вівсянка (45 грн.), панкейки та багато іншого – словом, ваш сніданок точно не буде банальним.

Сервіс

Milk Bar – той випадок, коли власники навіть у найсміливіших своїх фантазіях не очікували такого напливу гостей у перші ж дні після відкриття.  А тому не дивно, що сервіс був не зовсім готовий: щось не встигали, чогось не вистачало, але не дивлячись на мілкі недоліки, які неможливо виключити в перші тижні роботи, ви з перших хвилин відчуєте непідробну щирість та радушність в обслуговуванні. Молода команда усміхнених хлопців та дівчат безсумнівно налаштує вас на позитивну хвилю.

Мы просто открыли двери. И думали, что спокойно начнем, отладим все процессы. А тут пришли люди. Много людей. Нехватка рук. Поэтому мы с Аней взяли блокноты и начали обслуживать вместе с официантами. После закрытия мы всегда проводим собрания, устраиваем так называемый разбор полетов. / розказує співвласник Олександр Прохоренко /

Атмосфера

Живе місце. Кафе, яке дихає у ритмі міста. Місце зустрічей з друзями. Заклад, в якому шум та постійний гамір не роздратовують, навіть більше – видаються абсолютно необхідним атрибутом. Вдало підібрані музичні композиції змусять вас підтанцьовувати на стільці. А ще – ви неодмінно зустрінете тут когось із своїх знайомих / колег / товаришів.

На самом деле – нет никакого феномена такой посещаемости Milk Bar. Все очень понятно. В первую очередь – команда. Мы собрали правильных специалистов в одном месте. И второе – люди очень устали от гламура.  / розповідає співвласниця – Анна Козаченко /

Тож що ми бачимо по результатам двотижневої роботи Milk bar? Що ми встигли розгледіти, розпробувати або й відчути? Небайдужість команди до справи, яку вони роблять – раз. Вільний і п’янкий дух жвавого Манхеттену – два. Співпадіння купи вдалих факторів для будь-якого закладу – три. По факту: натовп гостей, що буквально тісниться в стінах, а іноді – і формується в чергу знадвору. Включення food-локації Milk bar в свій звичний розклад дня. Навіть цілковито дружній виступ грузинського гурту Mgzavrebi, що пройшов в неділю 24 березня і вибухнув шаленим полум’ям задоволення в очевидців.

Підсумовуючи все це, редакція вже збиралась охрестити такий стан речей “феноменом Milk bar”,  що б звільнило нас від пошуків логічних пояснень. Та ідея з феноменом уступила місце істині після розмови з власниками та їхніх відвертих думок. Та голоне розуміння прийшло після слів Айзека Корреа – творця меню Milk bar, з яким нам пощастило поспілкуватись особисто. Адже буквально пара фраз від Айзека вікрили нам очі на всі питання із розряду “Чому?”.

Тут не йдеться про якусь секретну “фішку” успіху цього закладу, його популярності. Для цього треба безліч складових. Так і мусить бути. Це не просто гарна їжа в окремості. Думаю, Аня і Саша – власники, зрозуміли, що це має бути і приємний сервіс і момент “іншості”: всі компоненти в одному, такий собі мікс. Як на мене Milk bar дуже зрозумілий, чистий / ясний, він свіжий і дозволяє почуватись гостям, наче вони не в Києві. /В оригніналі: “clean” and “fresh”/ І дійсно, заклад вийшов абсолютно незвичний Києву. Окрема заслуга завжди належить команді. Я увесь час на зв’язку з ними. /Розповідає Айзек Корреа – творець меню в Milk bar,  яке в свою чергу задало тон самому настрою закладу. /

Доставка азіатської їжі Wok2Go

Відношення до азіатської кухні досить категоричне. Ви або закохуєтесь у неї вже на першому “знайомстві”, або зовсім не сприймаєте. І полуміри в цьому питанні практично ніколи не зустрічаються. У випадку редакції FoodAdvisor стався перший варіант – кохання.

Зовсім нещодавно у Києві відкрилась доставка азіатської їжі – Wok2Go (окрім безпосередньо доставки також є точка на food-корті в РТЦ “Блокбастер”, просп. Московський, 34В). Ідеологом та автором меню стала Вікторія Пархоменко – власниця проектів ГастроСреда і ГастроТури та агентства ГастроКонсалтинг, ведуча кулінарних блогів, передач. Людина, яка не уявляє свого життя без гастрономії в усіх її проявах. Та найголовніше – Вікторія є справжнім експертом в азіатській кухні. Вже більше 16-ти років вона подорожує просторами Азії, вивчає її кулінарні традиції та звичаї, закінчила 5 кулінарних шкіл в Тайланді і більше того – вже сама викладає в одній з них для іноземців. Саме тому Wok2Go – це не просто чергова доставка чергової “азіатської” їжі. Це спражня азіатьска їжа. Всі рецепти аутентичні, привезені з їх батьківщини, не адаптовані і не зіпсовані віяннями гастрономічної моди. Базові продукти, які присутні майже в кожній страві – рис, лайм, галангал, часник, лимонне сорго, кокос, коріандр, імбирь – роблять смак страв яскравим та неповторним. Таку кухню не сплутаєш з якоюсь іншою. Ще одним беззаперечним плюсом є  методика приготування стір-фрай – страви готуються у спеціальному посуді, так звана сковорідка wok (вок) з тонкими стінками, що дозволяє швидко обжарити всі складові інгрідієнти та максимально зберегти їх самобутні смаки та корисні властивості. При тривалому тушінні / жаренні / запіканні – такого досягнути неможливо.

В меню доставки Wok2Go вам запропонують:

  • супи і каррі (неодмінно спробуйте Том Ям Кунг (59 грн.) – найвідоміша страва тайської кухні. Зелений Каррі Кенг Кйяо Ван з куркою та баклажаном (59 грн.) – гармонійне поєднання пряних спецій, кокосового молока та солодкуватих нот пальмового цукру).
  • салати (нам подобається Нам Ток зі свининою (56 грн.) – палітра смаків кінзи, м’яти, цибулі шалот. Головним акцентом є крупа з обсмаженого рису).
  • лапша (рекомендуємо спробувати ПадСіЮ з морепродуктами (59 грн.).
  • рис (Кхао Пад – смажений рис, який на ваш вибір можуть приготувати з овочами, куркою, свининою або морепродуктами).
  • стір-фрай (якщо ви на посту – Стір-фрай з овочів (37 грн.) – саме для вас.
  • десерти (пряний шоколадно-лимонний торт (28 грн.) та кокосово-ванільний десерт (39 грн).
  • напої – стандартний вибір напоїв, серед яких радимо спробувати імбирний лимонад (15 грн.).

На сайті Wok2Go (http://www.wok2go.com.ua) ви можете ознайомитись з повним асортиментом меню, а також прочитати детальний опис кожної із запропонованих страв. Отож, знайомтесь з азіатською кухнею, замовляйте, куштуйте та… закохуйтесь!

Смачного!

Свіжий огляд: Vinsanto Wine bar – простір, де розслаблення невідступне

Свіжий для Києву (і України загалом) концепт винного бару – це крок назустріч якісно новій культурі не просто споживання food-товарів та послуг, а культурі нового естетичного дозвілля. Адже винні бари – це часто осередки лаконічного ненав’язливого формату, витонченої пропозиції напоїв і частувань, підібраних “в тон” до них. А в разі Vinsanto – ще й легкої і ледь п’янкої атмосфери та приваблового інтер’єру. Що ж, пройдімо в світ винних замальовок? А щоб краще розібратись в тонкощах нового для нас простору, редакція FoodAdvisor поспілкувалась з Авророю Огородник і записала трошки інсайдерської інформації.

В Vinsanto я – консультант. История наших «отношений» такова. Создание винного бара – это идея владелиц. Они много путешествовали, посмотрели чуть ли не весь мир. Часто и надолго уезжали в Италию. И винные бары, которые они видели – им понравились. Именно после очередной поездки в Италию, в августе, подруги встретились и сошлись на том, что пора открывать свой винный бар. Они дали задание риэлтору и буквально за неделю получили это помещение, которое только вышло на рынок.

Стали искать архитектора и им повезло сразу встретить Волосовского Олега, а он уже посоветовал меня. Хоть я консалтингом не занимаюсь и не буду. Но тут … Встретились, понравились, побежали! /тут і далі — пояснює Аврора Огородник/

Локація

вул. Пушкінська, 20

Vinsanto Wine bar розташувався на вул. Пушкінській, яка чудово підходить для такого формату: наче і в самісінькому центрі, проте з власним неквапливим ритмом. Ще з вулиці починаєш уявляти що на тебе чекає. Металеві ажурні сходи ведуть в саме приміщення. І саме ця гра брутального металу, невагомого скла і мідної вивіски уособлює весь зовнішній вигляд закладу. З приводу парковки, то в даному разі, на диво – ніяких проблем немає. Перевірено редакцією: завжди є вільні місця за блакитною смужкою вздовж дороги, або, при бажанні і за допомогою паркувальника, можна заїхати на тротуар під самісінький винний бар.

Інтер’єр

Вперше переступивши поріг Vinsanto, чітко розумієш, що тут гарно. Саме так – одразу у Вас не виникає якогось певного визначення стилю, чи не кидаються окремі деталі в очі. Навпроти – інтер’єр грає (і досить вдало) своєю цілісною картинкою. Тому перші враження такі загальні: на думку спадає одне слово – “естетично”. Проте, спершу обравши столик (зпоміж місць в двох залах), а потім зайнявши його, починаєш бачити окремі фрагменти. Натрапляєш поглядом на бар, переміщаєш його (погляд) до інтер’єрної “кульмінації” – мідної ванни, що слугує природним холодильником. Трохи підіймаєш очі і бачиш оригінальну люстру з келихів, що своїми масштабами притягує увагу. Біля власного місця запросто може опинитись зістарене дзеркало. А різномастність стільців: тут є дерев’яні, наближені до класики і залізні лофтові – вносять радісних нот в дизайн. Та навіть не ці яскраві акценти змушують вигідно працювати інтер’єр, а те явище, що в стінах Vinsanto не існує таких собі конвеєрних меблів. Тут безліч окремих деталей, прийомів. Всілякі планки, художньо опрацювана стіна тут, а кахлі – там, різнорівневі столики, світло… Все різне, харАктерне, але в своїй сукупності складається в єдине ціле, що чудово сприймається гостями – інтер’єр авторства Олега Волосовського (Loft Buro). Саме цей проект посів друге місце на XIV Всеукраїнському Конкурсі Міжнародного Союзу Архітекторів і Національного Союза Архітекторів на кращий інтер’єр року “ИНТЕР*YEAR 2014”. Та головним аргументом на користь унікальності концепту інтер’єру – є той факт, що більшість матеріалів, які застосовувались для дизайну Vinsanto Wine bar, українського походження. Чим не мотивація працювати в такому ж ключі?

Почти сразу после наших договоренностей я улетала в Бельгию, а потом совместно с Олегом Волосовским и группой энтузиастов мы путешествовали по Умбрии. Уже тогда, изучая эту итальянскую провинцию, мы думали насчет этого заведения, ловили какие-то идеи. Где-то там мы и увидели маленькую примитивную люстру из бокалов, которая тут разрослась до отдельного объекта авторства Олега.

Меню

Vinsanto Wine bar – це заклад без кухні. Це зумовлено специфікою приміщення. Та власники чудово обіграли цей факт, вплели його в концепцію новоствореного винного бару і при цьому, не залишили своїх гостей голодними. Адже тут пропонують небанальну винну карту, ідеальну каву, лінійку делікатесів до вина, десерти та віднедавна – деякі страви власного виробництва. І як показує досвід редакції: при уважному підході до замовлення, голодними Ви звідси не вийдете – гарантовано!

Тож, меню Vinsanto Wine bar являє собою наступну збірку розділів:

  • м’ясні делікатеси: як то хамон “Іберіко” (98 грн. / 50 г) чи прошутто крудо (29 грн / 50 г)
  • ковбаси: серед яких популярний фует (30 грн. / 50 г) та лінійка салямі
  • сири. Цілий список улюбленої класики: від Parmigian Reggiano 2-річної витримки (32 грн. / 50 г) до шалено ароматного Pecorino Romano з трюфелем (54 грн. / 50 г)
  • паштети, переважно з водоплаваючих. Фаворит редакції – паштет качиний з Мюскаде (39 грн. / 50 г)
  • кондименти –  спершу неясне слово, що приховує за собою цілий список смаколиків: оливки, в’ялені томати (40 грн / 50 г), сушений інжир (9 грн. / 50 г), курага (15 грн. / 50 г), мигдаль (21 грн. / 50 г) та інші
  • бакалея, що представлена гірчицею, конфітюром, джемами та дорогоцінною пастою з чорного зимового трюфелю (78 грн. / 50 г)
  • соління і джеми від легендарного одеського “Закрома”
  • щедрий розділ “Випічка”, який включає в себе високоякісні позиції виробництва кафе-кондитерської “Honey”: від круассанів до macaron.
  • на окрему увагу заслуговує натуральний хліб ручної роботи, який випікається в дров’яній печі (пекарня Джима Хааса). Весь хліб подовий і звичайно на заквасці. В меню зазначено, що “створений з любов’ю”.
  • кондитерські вироби, серед яких редакцію покорили два чудових творіння: шоколадний десерт  (25 грн.) та чізкейк власного виробництва Vinsanto. Також із свіжих нововведень власного виробництва – з’явились традиційні італійські біскотті.

Важливо, що всі, окрім останніх двох розділів меню, є переліком окремих видів / сортів закусок, вихід яких складає 50 г. Але гість може обрати бажаний йому граммаж: більше / менше – за вподобанням. Таким чином, можна і навіть треба компонувати собі тарілку за смаком. Обрані делікатеси викладуть Вам на фірмові доски із paperstone – новітнього надщільного матеріалу, що виробляють після тричі переробленого паперу. Екологічність в кращому її прояві. І коли Ви побачите, а головне – спробуєте свій набір продуктів, Ви будете приємно вражені їх свіжістю, високою якістю і правильною подачею. Адже при куштуванні того ж пекоріно з трюфелем стає очевидно, що сир в “ідеальній формі” – він не залежався, не обвітрився і не вивітрився. Він – ідеальний. І так по всьому.

Слід звернути увагу на лінійку страв власного приготування Vinsanto. Адже це саме те, над чим зараз працює команда – поступово вводить нові позиції. Тут вже пропонують салати. Про види і наявність – слід питати. Серед скуштованого редакцією – салат з тунцем і песто та салат з козячим сиром та прошутто – все відмінного виконання. Також із нововведень – scramble egg, приготуванням котрого команда Vinsanto поділилась в свіжому відео на своїй сторінці в facebook. Згодом планують подавати брускети та сендвічі.

 По меню – многое еще будет вводиться. Ведь, что дает такой формат винного бара? Он дает полную свободу. То есть, вы поставили в эноматик новое вино и под него можете придумать закуску. Продукты – мы тоже выбираем разных импортеров (как и с вином). Позиции все время будут дополняться, меняться – так что следите за обновлениями на facebook.

Щодо напоїв, то окрім центральної “фігури” закладу – вина, тут подають правильну каву (зараз – “родом” із львівського “Світ кави”), стандартні безалкогольні напої, серед яких виділяється чудова вода німецького походження “Gerolsteiner” та лінійка чаю.

Вино

Вино – це суть Vinsanto Wine bar і це очевидно. Та підбір винної карти – справа честі в даному разі і дуже високої відповідальності. Адже від запропонованого асортименту вин залежить “обличчя” винного бару. Проте, “продегустував” заклад декілька разів, редакція FoodAdvisor змушена визнати, що з вином тут все в порядку. Не обтяжені домовленостями з імпортерами, що добряче обмежують свободу вибору, власники зуміли представити в Vinsanto краще з усього, що є в наявності. При цьому карта не перегружена позиціями. Вин рівно стільки, скільки треба для комфортного вибору.

Vinsanto – это винный бар без импортеров – почти что редкость. Обычно подобные заведения открывают крупные ритейлы (например «Grand Cru») При этом любой импортер хочет чтоб заведение работало на его эксклюзивной винной карте. Мы отошли от этого. Мы решили получить свободу и независимость) Если есть возможность – нужно инвестировать в оборудование. Здесь кофейная машина хорошая – La Marzocco. Так что, и кофе мы сами выбираем «по душе». Плюс к этому, купив собственный эноматик и холодильники, мы получили возможность пообщаться со всеми импортерами и получить хорошие цены. При этом – не быть ограниченными в выборе ассортимента.

Сервіс

Сервіс в Vinsanto Wine bar влучний. Команда складається виключно  з чоловіків. Хлопці уважні, привітні, відкриті і водночас із цим не надокучливі. Офіціанти / бармени і навіть сомельє, який в цьому закладі займає одну з головних ролей, тримаються чудової середини, що убезпечує їх від недоречного панібратства і разом з тим – не робить їх холодно надмінними. З ними завжди можна порадитись, за настрою – перекинутись парою веселих фраз, а у сомельє Артема розпитати про деталі закладу.

Атмосфера 

Редакція FoodAdvisor беззаперечно радить навідатись в цей заклад в компанії близьких людей/ людини за різних обставин: на ранкову каву зі свіжим круасаном, серед робочого дня, якщо настрій кепський, перед нічною вечіркою або ж дотриматись екзотичної для нас і такої звичної для європейців традиції – заїхати на діджестів після вечері в ресторані. А все для того, щоб Ви на власному досвіді зрозуміли як тут почуваєтсья гостю. Адже почувається йому дуже комфортно, дружньо і тепло. Від себе озвучимо лиш наступну формулу: якщо вже в цьому закладі до вина почуваєшся чудово, то як же він починає подобатись після! І все що від Вас треба – це впустити в своє буденне життя новий формат дозвілля. Просто включити походи в винний бар в свій розпорядок – як це роблять тисячі наших західних сусідів.

Для своей аудитории – это очень четкий формат. Это такое заведение, которое еще должно найти свою нишу в умах. Чтобы люди  понимали, что можно поужинать в одном месте с полноценной кухней, а потом поехать на бокал вина, дижестив или коктейль в винный бар.

Прямі ефіри з RestoPraktiki 2014: FOOD tv

В передчутті найвагомішої події весни для ресторанного світу – весняних RestoPraktiki 2014, редакція FoodAdvisor ділиться останніми новинами.

Тепер не лише коло щасливчиків, що будуть присутніми на форумі в якості активних слухачів, матимуть змогу поглинати безцінну інформацію від спікерів RestoPraktiki. А й кожен бажаючий. Все завдяки партнерству  із “найсмачнішим” відчизняним інтернет-каналом FOOD tv. Варто лише пройти по даним ссилкам і Ви в режимі “живого” часу зможете почути і побачити ЩО відбуватиметься на RestoPraktiki, які, нагадаємо, пройдуть вже 14-16 квітня в Києві.

http://www.youtube.com/embed/_gwadnSmHiQ

https://plus.google.com/events/co88hnbg3031e3bfb191uciu6f8

В свою чергу, FoodAdvisor публікуватиме ємкі звіти з кожного дня RestoPraktiki та неодмінно поділиться актуальним інсайдом. Тож не пропустіть свою потрібну інформацію!

Звіт RestoPraktiki: день другий

15 квітня. день другий RestoPraktiki. Неочікувано сонячний ранок підганяє учасників до майже рідного BEEF мясо&вино. Варто поквапитись, адже перше дійство заплановане вже на 10-ту ранку. І що найбільш приємно слухачам – це та обставина, що першою доповіддю є майстер-клас з приготування правильної кави.

Отже, почали.

Наталя Куранакова, Київ, старший баріста Чашка espresso bar.

Заявлена тема: ”Кавова карта ресторану”

По суті: детальний майстер-клас і дегустація. Правила і секрети.

Наталя почала із основоположних принципів правильної кави:

  • зерна (надання безспірної переваги арабіці);
  • свіже обсмаження (в Чашка espresso bar – використовують зерна “віком” від 6 до 20 днів після обсмаження);
  • помол безпосередньо перед готуванням.

Подальший майстер-клас і дегустація розділений на дві групи: перша – класичні позиції будь-якої кавової карти; друга – “варіації на тему”.

Отже, до першої відносять еспрессо і капучіно, які мають класичні рецепти і є чітко регламентованими.

Еспрессо: мусить бути 25-30 мл.

  • Зі світло-коричневою крема (пінка).
  • Використовуючи арабіку – буде помітна приємна кислинка, опісля – характерна гірчинка.
  • Закладка кави для еспрессо (із досвіду Чашка espresso bar) – 10 г.
  • Правило: до еспрессо мусить подаватись склянка води – щоб очистити рецептори.
  • Порада: перед тим, як пити, еспрессо варто тричі перемішати – щоб змішати всі можливі прошарки напою.

Капучіно: 150-180 мл.

  • По суті капучіно – це одна порція еспрессо + спінене молоко.
  • Коли виливають піну в еспрессо – піна мустиь бути глянцева, без бульбашок, рівно лягти по поверхні кави в чашці. Ні в якому разі не шапка.
  • Особливість капучіно: контрасний малюнок молоком, при якому біле спінене молоко контрастує із коричневою крема еспрессо. Це зветься латте арт і демонструє вміння баріста.
  • Важливо: капучіно мусить бути правильної температури – не загарячим, і не захолодним. Прийнятна температура: 55-60 градусів. За такої температури і правильно спіненого молока – ми захоплюємо і пінку, і молоко при цьому зберігаючи максимальну сприятливість рецепторів. Звідси уявлення про легкість і ніжність, притаманні капучіно.

Із варіацій говорили про “улюбленців” лАте, раф-каву і американо.

Популярна останнім часом раф-кава є по суті змішанням трьох складових: вершки, ванільний цукор та еспрессо – все це спінюється і отримується безкінечно ніжний напій.

ЛАте (наголос на “А”!): 200-300 мл. По суті: 2 порції еспрессо + молоко.

Подача залишається на Ваш осуд, але слід пам’ятати, що подавати будь-який гарячий напій із соломинкою – це моветон.

Американо: 90 мл. По суті: еспрессо (30 мл) + гаряча вода (60 мл). Важливо: ні в якому разі не використовувати кип’яток, адже він спалить еспрессо.

Наталя розповіла про тренд – фільтр-каву (або справжнє американо). Таку каву заварюють в США і вона має великий успіх.

По суті: кава заварюється “капельно”, через фільтр, в спеціальній фільтр-машині. Така кавоварка нагадує аеропрес, але є більшою за розмірами і “розумнішою” (автоматика, програмування). В такому разі об’єм американо майже вдвічі більший.

Олександр Мусатов. Київ/Москва. Restteam, True Burger Bar.

Заявлена тема:  “Менеджмент ресторану в умовах кризи”

По суті: на “живому” прикладі роботи “свіжого” True Burger Bar, був розглянутий новий для Києву концепт оригінальної атмосфери. А головне – засобів як цю атмосферу створити.

Вернулся в ресторанное дело спустя 12 лет перерыва. Основным желанием создать свой бар было желание бухать на работе. Имеешь право (как владелец) делать это официально.

/Не лякаємось. Всю доповідь Олександр говорив щиро, весело і не переставав сипати жартами із реальності/

Доповідач поділився досвідом:

26 лютого – в 16 год. команда True Burger Bar просто відкрила двері. Висипали всією компанією – сфотались біля фасаду (не забуваємо про обставини часу на той момент).

Основна теза виступу:

Счастливые сотрудники – счастливые гости в момент «треша» сегодняшнего времени.

За 2 місяці роботи бургер-бару, Олександр виявив наступні проблеми:

  • падає відвідувансіть;
  • знижується середній чек;
  • велика перерва між ланчем і вечірніми відвідинами.

Що важливо: гості можуть перебувати всього в двох станах: нещасні і щасливі. І якщо з останніми проблем немає, то на рахунок перших доповідач пропонує подумати.

Нещасні гості втомились від напруги, втомились від формальності (від формального відношення до себе) Їм вже треба щось більше – щира підтримка. Вони втомились від сірості і “чорнухи”.

Не уверенные в завтрашнем дне, гости ищут укрытия. Они ищут места, где бы с ними говорили. Ищут контакта. Тут важно доверие и атмосфера.

Ключовими складовими тієї самої правильної атмосфери, яка затримає в Вашому закладі гостя, Олександр називає: «фішки», ритуали, гумор і увага. Наголошує, що в кожному колективі мусить бути фрік (по-доброму).

Про співробітників: треба їх захищати, бо є купа питань, в яких їх обмежують. Адже  клієнт завжди правий. А отже – персоналу завжди дістається. Або тому, що менеджер не дотримується сам своїх стандартів.

Для власника, управляючого важливо стежити за обличчям гостя на всіх етапах: від входу і до фінішу. І якщо, очевидно, щось не так – не варто підсилати офіцианта і пропонувати банальну каву. Треба підійти самому – спитати що не так. Особистий контакт – він допомагає ще й як контролювати ситуацію.

/В ході даної доповіді Олександр детально розповів про добір персоналу. Про те, як вони давали об’яви, запрошували на співбесіди та відбирали в результаті із числа кандидатів. Все це радимо подивитись на Food tv/

Вы на верном пути, если ваши сотрудники носят изображение вашего бренда. Вы получаете 500 очков в карму, если становитесь ближе к народу. Я пошел первым делом на кухню.

Підсумок: спікер розкрив секрети позитивного управління персоналом.

О том: как валяя дурака на работе, развлекаясь, при этом попробовать отбить собственные инвестиции – и даже заработать.

Руслан Шибаєв / Дмитро Заходякін. Київ. Beef мясо&вино, Сім п’ятниць,  Пивна дума, The Burger

Заявлена тема: Тренди в ресторанному бізнесі. Як бути першими.

По суті: Що таке тренди в ресторанному бізнесі і як вони з’являються?  Чому тренд створює епідемію однотипних відкриттів?

На початку доповіді спікери пригощають слухачів новим коктейлем Hugo, чим самим заробляють ще пунктів симпатії. А починають із зрозумілої презентації, яка демонструє як так сталось, що один продукт – бургер, став справжньо “зіркою” ресторанного бізнесу за останні місяці. Презентація виконана в чудовій графіці (радимо дивитись ефір Food tv).

Отже, спершу розглядається бургер як продукт, на основі якого формується тренд (бургер виник ще у 1935 р., але “чомусь” саме зараз в Києві викликав такий бум).

Основний тренд – команда.

Далі доповідачі на прикладі розвитку власних закладів демонструють вміння “впіймати тренд”. В хронології.

Сім п’ятниць (2007 р.) – перше City-café. Кафе із зрозумілою, простою кухнею. Коротке меню на одну сторінку. Шеф-повар, який виходив в зал, спілкувався з гостями. Зміни в меню вносились раз в сезон. Все це – нововедення, яких до цього моменту не було.

Пивна дума (кінець 2008 р.). Купили найекологічніший завод ресторанного типу.  Перший мережевий пивний ресторан в Україні. Тренд – крафтове пиво.  Ресторан приймає приблизно 400 тис. гостей в рік.

Beef мясо&вино (2010 р.). Ввели в продаж американське м’ясо однієї з кращих компаній-виробників. Найбільший імпортер вказаного м’яса в Україні.

The Burger (2013 р.). Вся увага – на бургер. Адже в даній справі, які рекламні ходи не роби, що не вигадуй, проте якщо смак бургеру буде не на висоті – нічого не вийде. На додачу із практики the Burger: один з трендів – до кожного бургеру подається безкоштовна Pepsi.

Головний тренд – це інвестиції в команду, в продукт. Існує внутрішня система навчання, яка складається з 9-ти модулів (модуль РR, фінанси, офіціант і т.д.).

Підсумок:

Руслан: Что нужно, чтобы создавать тренды? Путешествовать, быть в хорошем настроении, пить правильные коктейли, есть вкусную еду. Я не знаю. Дима, что еще нужно?

Дмитро: Нужно чувствовать гостя. Самому быть гостем. Ходить в другие заведения, пробовать, смотреть.

Максим Храмов. Київ. Фанера Project, Піца Челентано-Київ.

Заявлена тема: ”Врятуй та збережи!” Як провести мережу через кризу з мінімальними втратами.  Досвід та мрії ресторатора.

По суті: Тільки в умовах жорсткої конкуренції можна визначитись, хто  у ресторанному бізнесі сильніший.

Кризи – безкінечні.  Ми не Лондон і не Мілан, нам потрібно максимально використовувати час між кризами для підготовки.

Поради під час кризи:

  • в першу чергу, зрозумійте, що криза вже наступила і потрібно шукати варіанти існування в ній;
  • люби бакси в своєму гаманці, а не в бізнесі (чим меньше доларів/євро буде присутнє в ресторанному бізнесі (якщо не говорити про накопичення) – тим краще);
  • краще два Embraer, ніж один Airbus (якщо говорити про мереживий бізнес – то краще відкривати декілька маленьких об’єктів, ніж один великий);
  • запас кишеню не тягне (під час кризи у вас мають бути варіанти заміни на всі ключові  позиції, які грають важливу роль в ресторанному бізнесі: персонал, продукт і т.д.).

Питання, які виникають під час кризи:

  • зберегти всіх чи допомогти сильнішим? (відповідь: однозначно залишити сильних “гравців” у вашій мережі);
  • найми хірурга, але залишся головним лікарем (власник бізнесу не завжди може зважено прийняти рішення про закриття того чи іншого об’єкту в мережі);
  • збережи мозок (людей), серце (обороти) та потенцію (дух твого бізнесу). Все інше завжди відновиться;
  • неможливе можливо (завжди шукати нові можливості).

Мережевий бізнес апріорі не може існувати без нових відкриттів. Особливо під час кризи.

Без паніки! Розмови з інвесторами:

  • поясніть, що якщо зупинити фінансування посеред проекту втратять більше, ніж зекономлять;
  • наведіть приклад успішних проектів, які було розпочато в попередню кризу;
  • запропонуйте більш активно брати участь в роботі компанії – вони мають розуміти, що робиться всередині;
  • запропонуйте перерозподіл долей (частин в бізнесі);
  • знайдіть нових інвесторів (це простимулює “старих”);
  • франчайзинг.

Особисті поради (з власного досвіду):

  • відклади на чорний рік;
  • використовуйте час кризи для навчання, розвитку особистісного ресурсу;
  • 1000$ – не так і мало (гроші вчора і сьогодні – можуть бути різними);
  • не згорати на роботі;
  • не впадайте в істерику – особисто від вас залежить не більше 30% результату;
  • продати все!

Все проходить. Пройде і це.

Ірина Добруцька та Євген Рубан. Київ. Ресторан здорового харчування Salateria

Заявлена тема: Як, не будучи ресторатором, створити європейського рівня фаст-фуд в Україні.

По суті: Бізнес – це мудрість. А мудрість – це філософія в дії. При будівництві бізнесу, ми задавали собі питання не як власники, а як споживачі продукту.

Философія нашого бізнесу складається з трьох принципів:

  • творчіть;
  • любов до своєї справи;
  • взаємовідносини.

Як зрозуміти, що у вашої ідеї є майбутнє? Вам необхідно поділитись своєю ідеєю ще з кимось і якщо ця людина буде слухати вас з ентузіазмом – в ідеї є майбутнє.  Після того, як ви зрозумієте, що ваша ідея робоча – ви маєте всім серцем вірити в неї.  Ви маєте побороти усі свої страхи і сумніви.

Необхідно завжди  виховувати внутрішню культуру у вашому колективі.  Якість вашого продукту напряму залежить від внутрішньої культури.

Команда – це в першу чергу, спілкування. Потрібно завжди взаємодіяти між собою. Проведення навчань, тренінгів – це важливо. Постійне спілкування не тількі з директорами ваших ресторанів, а й з усім персоналом.